«Плужник належить до тих учнів, які переростають своїх учителів»
Максим Рильський
Український бібліотекознавець, книгознавець, літературознавець Юрій Меженко сказав про нього: «Такого поета ми в житті будем довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися». Євген Плужник був знаковою фігурою післяреволюційної української інтелігенції. Поет, драматург і перекладач, він перебував поза політикою у своїх віршах і належав до тих унікальних особистостей, яким дано бачити цілий світ, не виходячи з кімнати. Він не кидав антирадянських гасел, не вступав у політичну полеміку і ніколи не помишляв бути комуністом. Відторгнення дійсності, що заперечувала вічні цінності, – людське життя і любов, – разом із закликами чинити спротив сліпій жорстокості, зробило його героєм українського розстріляного Відродження і жертвою сталінського терору.
Пристрасний шанувальник його творчості, прекрасний її інтерпретатор, відомий філолог-славіст Володимир Державін, у післямові до книжки (Євген Плужник «Три збірки»), яку в сорокові роковини смерті поета (1976) підготував до друку в Мюнхені Інститут літератури ім. Михайла Ореста, висловився: «Якби поетичний геній визначався (як це багато хто думає) індивідуальною неповторністю стилю, відсутністю наслідуваних літературних або й пісенних зразків та попередників – лірика Є. Плужника, безперечно, становила б найвище мистецьке досягнення в цілому українському письменстві.
 |
«Плужник, як неприступна одинока скеля» Борис Тенета |
Бо не в самій лише українській, а й у світовій літературі навряд чи знайдеться безпосередніше, вільніше від усіх видів риторики та «літературщини», висловлення найбезпосередніших і найуніверсальніших почуттів – зневіри, втоми, нудьги». Читач може не погодитися з цим висловлюванням, але тому поезія Євгена Плужника приваблює нас, що кожен її тлумачить по-своєму. Жодного стосунку до його геніальної лірики не мали його походження з Богучарського повіту на Вороніжчині (батько - дрібний торговець), ні закінчена четверта (!) за рахунком гімназія в Боброві, ні незакінчений Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут, ні вчителювання на Полтавщині.Він не відчував себе висуванцем так званої соціальної революції.
Поезія «Він» - перший його твір, який він опублікував під власним ім'ям, присвячений постаті Леніна. Ніякого свого ставлення до Леніна не висловлює. Ростислав Коломієць у своїй книжці «Євген Плужник» ( Харків, «Час читати», 2021), яку наша бібліотека наполегливо рекомендує шанувальникам поезії, пише, що за передчуттям Євгена Плужника українців чекає попереду «десятиріччя болю, крові, боротьби і війн». Цей поетичний некролог потрібно розглядати як проїзний квиток поета в українську радянську літературу. А далі не було жодного уславлення радянської влади, але і не було відкритих виступів проти влади.
Були поезії про філософські поезії про кохання, про розуміння дійсності, про смерть.Євген Плужник - не герой з пам'ятника, а жива людина, яка, захлинаючись у невиліковній хворобі, жила любов'ю - одна любов на все життя ( радимо прочитати статтю Миколи Жулинського про Євгена Плужника, про його зустріч у США у січні 1989 року з дружиною репресованого поета Галиною Автономівною); не сприймала насильства - у будь-яких проявах і від кого б воно не виходило, творила, відроджуючи українську культуру.
Поезія «Він» - перший його твір, який він опублікував під власним ім'ям, присвячений постаті Леніна. Ніякого свого ставлення до Леніна не висловлює. Ростислав Коломієць у своїй книжці «Євген Плужник» ( Харків, «Час читати», 2021), яку наша бібліотека наполегливо рекомендує шанувальникам поезії, пише, що за передчуттям Євгена Плужника українців чекає попереду «десятиріччя болю, крові, боротьби і війн». Цей поетичний некролог потрібно розглядати як проїзний квиток поета в українську радянську літературу. А далі не було жодного уславлення радянської влади, але і не було відкритих виступів проти влади.
Були поезії про філософські поезії про кохання, про розуміння дійсності, про смерть.Євген Плужник - не герой з пам'ятника, а жива людина, яка, захлинаючись у невиліковній хворобі, жила любов'ю - одна любов на все життя ( радимо прочитати статтю Миколи Жулинського про Євгена Плужника, про його зустріч у США у січні 1989 року з дружиною репресованого поета Галиною Автономівною); не сприймала насильства - у будь-яких проявах і від кого б воно не виходило, творила, відроджуючи українську культуру.
Прозові твори Євгена Плужника (роман «Недуга» та драматичні «Шкідники», «Професор Сухораб»), дещо слабші за його поезію. Адже ще зовсім молодому і важко хворому Плужнику треба жити і треба лікуватись. Єдиний рятунок – гонорари. Слід нагадати, що після арешту 4 грудня 1934 року Євгена Плужника Максим Рильський робив передачі для засланого на Соловки Євгена Плужника.
Коли проходите по Прорізній, зверніть увагу на меморіальну дошку розстріляному поетові. Конаючи у концтаборі, він дякував Богу за даровану людям різноманітність краси, неповторність її проявів, в яких людина повинна бути щасливою.
Немає коментарів:
Дописати коментар