Книжкова виставка «Родич імператорів на службі Україні (Габсбург, який став Василем Вишиваним)» (До 130-річчя від дня народження)

До збруї! До збруї стрільці!
І рідну країну спасайте!
Повстаньте як вірні козацькі сини,
Героями в хату вертайте!

До 130-річчя від дня народження Василя Вишиваного, австрійського ерцерцоґа (архікнязя) Вільгельма фон Габсбурґа-Льотрингена (Лотаринзького) бібліотека ім. Петра Панча пропонує книжкову виставку «Родич імператорів на службі Україні (Габсбург, який став Василем Вишиваним)».

Австрійський ерцгерцог, представник дому Габсбургів, з блискучою освітою і всіма шансами на безбідне життя і, можливо, кар’єру, раптом ідентифікує себе із бездержавними українцями, причому настільки, що бере ім’я Василь Вишиваний і до кінця життя не зраджує своєму вибору.

Він відстоював інтереси українців вперед вищою австрійською владою. Неодноразово звертався до австрійського імператора Карла І, свого дядька, з пропозицією утворення в Східній Галичині і Буковині окремого українського коронного краю. Під час командування протягом Першої світової війни частиною, де було чимало солдатів-українців, Вільгельм фон Габсбург-Лотрінген став Василем Вишиваним не за паспортом, а в душі. Він вивчає українську мову, одягає вишиванку, починає писати вірші українською.

Василь Вишиваний (1914–1915 рр)

Із 1917 року ведуть початок зв’язки Вільгельма Габсбурга із українськими січовими стрільцями. Їхні спільні наради щодо майбутнього стрілецтва відбувалися в митрополичих палатах на Святоюрській горі разом із митрополитом Андреєм Шептицьким. У 1918 році Вільгельма фон Габсбурга було призначено комендантом австрійської «Групи архикнязя Вільгельма», до якої входив курінь УССів. Група воювала з більшовиками на півдні України. Із боями пройшла через Одесу, Нікополь, Великий Луг до Олександрівська, де здобула перемогу над більшовиками і затрималася на два місяці.

Разом з місцевими селянами відновлювали громадське життя, організовували «Просвіту», видавали тижневик «Січ». З великою шаною вояки новоприбулої до міста української дивізії Запорожців поставилися до Василя Вишиваного. Серед запоріжців навіть почала циркулювати ідея інтронізації Габсбурга. 

Сам Василь Вишиваний заявив: «Я щиро полюбив український народ і сам почуваюсь українцем, але я ніколи не думав про якусь кар’єру в Україні. Очевидно, коли буде воля українського народу, то я стану на чолі його держави». Оскільки популярність Вишиваного плутала карти кайзерівській Німеччині, його разом із січовими стрільцями перевели на Буковину.

 Василь Вишиваний зі штабом УСС в Запорожжі (1918)

1 листопада 1918 року Вільгельм, використовуючи свою належність до династії і бюрократичну інерцію в умовах, коли імперія вже фактично не існувала, своєю владою висилає з Чернівців на Львів корпус січових стрільців. Саме вони відіграли основну роль у боях за Львів. Якби не втручання ерцгерцога Вільгельма, то хтозна, як склалася би далі історія Західної України і історія українсько-польських стосунків.
Після укладання договору між урядами С. Петлюри і Ю. Пілсудського, противником якого був Василь Вишиваний, на знак протесту він виходить із уряду Директорії і згодом виїздить до Відня. У Відні публікує статтю антипольського характеру, що стало причиною повного розриву з батьком і домом Габсбургів. 

Василь Вишиваний, 1920 рік

Серед української діаспори Вільгельм-Василь вже не відігравав такої ролі, як за часів Австро-Угорщини. Проте Вільгельм фон Габсбурґ не забував, що він Василь Вишиваний. Він завжди користувався українським ім'ям, постійно підтримував стосунки з українською діаспорою, залишками Запорожського Корпусу, які осіли в Парижі, з українськими націоналістами і політичними діячами. Василь Вишиваний глибоко переживав жахливий Голодомор 1933 року і збирав кошти для допомоги. Їздив до Лондона і робив все, що було в його силах, для дипломатичного визнання України, порятунку України від совєтської окупації, вирішення українсько-польского питання. Увесь міжвоєнний період він намагався шукати союзників для українців, але безуспішно. Друга світова війна застала Василя Вишиваного у Відні. Після того, як він відмовився співпрацювати із гітлерівською Німеччиною у зв’язку з подіями у Карпатській Україні («Я почуваюся українцем і лише для добра України можу співпрацювати»), змушений був щоденно з'являтися до гестапо. А про плани німців повідомив українське підпілля і радив не ставати на німецьку сторону. Наприкінці Другої світової він співпрацює з французьким Опором і зав’язує контакт з ОУН. За висловом Тімоті Снайдера, «квартира Вільгельма швидко стала центром антинацистської розвідки». Після захоплення Відня радянськими військами там з’являються також офіцери французьких спецслужб.

26 серпня 1947 року Василь Вишиваний вийшов на обід і не повернувся додому. Його було схоплено агентами радянської контррозвідки і таємно вивезено до Києва. На допитах він відповідав українською мовою. Лише в останні роки, коли стали доступними для вивчення архіви, дослідники знайшли справу Вишиваного, записи допитів. Стало відомо, що його звинуватили у зв’язках із ОУН, з англійською і французькою розвідками (не тим союзникам допомагав!) і засудили до 25 років тюремного ув’язнення.

 Вільгельм фон Габсбурґ незадовго до смерті
Фото зі слідчої справи НКВД, 1947

Помер Василь Вишиваний 18 серпня 1948 року у лікарні Лук’янівської тюрми від загострення туберкульозу. Похований на Лук'янівському цвинтарі та точне місце захоронення залишилося невідомим.

Василь Вишиваний - Вільгельм Габсбург, син італійського та австрійського народів, своїм жертовним життєвим прикладом доказав, що українцем може бути й представник будь-якої нації, який готовий жити та творити для своєї Духовної Батьківщини – України та навіть віддати найдорожче, що є в кожної людини – власне життя.