«Життя, присвячене музиці і Україні» (До 210-річчя від дня народження Михайла Вербицького)

Восени 1862 року у Києві на вулиці Великій Васильківській, 122, у будинку купця Лазарєва, де квартирував Павла Чубинського (тепер на цьому місці будинок номер 106 - недалеко від нашої бібліотеки), був написаний текст майбутнього гімну України. «Ой, Богдане, Богдане Славний нашъ гетьмане! Нащо віддавъ Украіну Москалям поганимъ?!». А вже у 1863 році у четвертому (грудневому) номері львівського часопису «Мета» вірш Чубинського був виданий анонімно, і до того ж знаходився» серед трьох віршів Тараса Шевченка. Греко-католицький священик села Млини (тоді Австрія, а нині Польща – 10 км від прикордонного переходу Краковець-Корчова) отець Михайло Вербицький, якому принесли часопис, вирішив покласти на музику слова, які вважав шевченковими. Цікаво, що й беручись за «Ще не вмерла Україна», Вербицький спочатку написав музику саме для гітари – твір задумувався як сольний, і він сам виконав її на сходинах гімназійної «Громади» в Перемишлі, - а вже згодом адаптував її для хору, щоб усі члени «Громади» могли заспівати разом, зробив з неї хорову композицію. Вперше цей твір надрукували з нотами у 1865 році, а прозвучав він публічно на Шевченкових роковинах у Народному домі в Перемишлі 10 березня того ж року. Після цього урочисту пісню виконували в Наддніпрянщини й Галичини під час проведення патріотичних заходів. Як і творчість Тараса Шевченка, вона об’єднувала людей, незалежно від місця народження.
Михайло Михайлович Вербицький (1815-1870) - талановитий композитор, один з організаторів духовного і культурного життя на Західній Україні. Будучи студентом богослов’я у Перемишлі, а згодом у Львові, Вербицький навчався співу у Віденського композитора і диригента Алоїза Нанке. Належав до так званої «перемишльської школи» композиторів, яка заклала основи музичного життя в Галичині. Він автор багатьох музичних творів на народні мелодії, полонезів, вальсів, збірника п'єс для гітари, симфонічних творів - увертюр до драматичних вистав, солоспівів та хорів. Вербицький дав музичне життя поетичним творам Юрія Федьковича, Івана Гушалевича і, зокрема, «Заповітові» Шевченка (текст і музика надруковані у Львові 1877 року). Високий художній рівень творів Вербицького, майстерність композиторського письма дають право називати його першим західноукраїнським композитором-професіоналом, незважаючи на те, що він не закінчував спеціальних музичних шкіл і сучасники вважали його аматором. Творча спадщина Михайла Вербицького — одне з найцінніших надбань української культури.

Читачам нашої бібліотеки і користувачам нашого сайту крім нашої маленької книжкової виставки (довідки) рекомендуємо також довідник Марти Преварської «Видатні українці. Культура. Мистецтво. Освіта» (Київ, «Велес», 2016), енциклопедичний довідник за редакцією А.В.Кудрицького «Митці України» (Київ, «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 1992), науково-популярне видання «Проект «Україна. Австрійська Галичина» (Харків, ЛА «Час читати», 2016). На жаль, в паперовому вигляді в нашій бібліотеці не так багато видань з інформацією про цю видатну особистість.

На проспекті Степана Бандери у Львові, майже поруч з Науковою бібліотекою імені В.Стефаника, знаходиться чудовий пам’ятник Михайлу Вербицькому. 

А ми запрошуємо до нашої бібліотеки, яка намагається популяризувати творчість наших маловідомих або забутих українських літераторів. Чекаємо на Вас!