Максим Рильський 1928 рік |
Майор МДБ А.Шевко
Своєю книжковою виставкою до 130-річчя від дня народження Максима Тадейовича Рильського «Максим Рильський - поет «недостріляного» Відродження» ми хочемо ще раз заохотити читачів бібліотеки і відвідувачів нашого сайту заново відкрити для себе наших шанованих класиків.
Максим Тадейович Рильський (1895–1964) увійшов в історію української культури як поет, автор текстів до музичних творів, мовознавець, перекладач, громадський діяч, талановитий лібретист, літературний редактор музичних полотен, проповідник гуманістичних, загальнолюдських цінностей, що не втрачають свого вагомого значення і сьогодні. З одного боку – лауреат Ленінської премії, двічі лауреат Державної (Сталінської) премії СРСР, академік. З іншого – неокласик, що рівнозначне тавру - звинуваченню «контрреволюціонер», в’язень Лук’янівської тюрми, активний «український буржуазний націоналіст», до кінця життя залишався для радянської влади «надзвичайно небезпечною особою». Багатьох киян поважного віку вражали і виховували краще за школу його «Вечірні розмови» у «Вечірці».
Поет народився 19 березня 1895 р. в Києві на вулиці Тарасівській в сім’ї українського культурного діяча, економіста та етнографа Тадея Розеславовича Рильського. За переказом, Микола Лисенко з Тадеєм Рильським заспівали над колискою тихенько «Максим Козак-Залізняк» і так було вибрано ім'я.
Відомо, що Рильський приїздив до Хвильового у Харків з рекомендацією Зерова. Вони зустрілися, випили, як пише Хвильовий. Віра Агєєва пише, що Рильський дуже добре знався на алкоголі. Він був взагалі цінителем різних життєвих радощів. Дуже гарно поговорили, сподобалися один одному.
А далі шедевр для гегемонів та їх нащадків «Із-за гір та з-за високих сизокрил орел летить» з такими рядками: «Уперед полком єдиним, більшовицька сила йде, льотом сталінським орлиним мудрий вождь усіх веде. Пурпуровими вогнями нам новий сіяє час, слово Сталіна між нами, воля Сталіна між нас». А для нормальних людей чудовий вірш «Шопен». Від другого арешту його врятував Хрущов, який, за переказами, особисто подзвонив Сталіну і запитав, як можна арештовувати поета, котрий написав «Пісню про Сталіна», що її співає вся Україна (музику до слів «Із-за гір, та з-за високих сизокрил орел летить» написав за два роки до того Левко Ревуцький і пісня справді стала дуже популярною).
Історія Максима Рильського — це майстерне балансування на линві 20 століття. Поет зумів вижити в час сталінських чисток, пристосуватись і створювати вірші на догоду добі, але не втратив себе і свого унікального поетичного голосу. А це чи не поодинокий випадок в українській радянській літературі. Подальше життя Рильського перетворилося на безконечне очікування: вознесуть тебе чи скинуть у провалля. Він двічі був лауреатом Сталінської премії і один раз – Ленінської, був академіком АН України, АН СРСР, обирався депутатом Верховної Ради УРСР, очолював Спілку письменників України, а потім, майже 20 років – Інститут мистецтвознавства, народної творчості та етнографії.
Поет народився 19 березня 1895 р. в Києві на вулиці Тарасівській в сім’ї українського культурного діяча, економіста та етнографа Тадея Розеславовича Рильського. За переказом, Микола Лисенко з Тадеєм Рильським заспівали над колискою тихенько «Максим Козак-Залізняк» і так було вибрано ім'я.
Максим Рильський – дитина цього кола, українського Києва, цієї старої громади. Його хрещеним батьком був найближчий друг Тадея Рильського Володимир Антонович. Після смерті батька він жив у помешканні Миколи Лисенка та Олександра Русова. Ранній Рильський видав першу збірочку «На білих островах». Білі острови - це хмари над нашою грішною землею. Автору було 15 років, 1910 рік. Цю книжку похвалили Людмила Старицька, Софія Русова, Микола Євшан, Сріблянський (Микита Шаповал). Леся Українка її прочитала і благословила, вона відчула в ньому генія і вгадала навіть його майбутній шлях, тому що Рильський починав як символіст. В цей час Рильський вчився в Києві. Це була дуже елітна, для золотої молоді, дорога гімназія Володимира Науменка. Володимир Науменко - це такий некоронований гетьман тодішньої України, очільник старої громади, видавець журналу «Київська старовина». У свої юні роки Максим Рильський був зухвалим, оригінальним і вигадливим підлітком. Він писав не лише поезію, а й пробував себе в прозі. Прозові тексти юного Рильського романтично-декадентські.
Далі вже студентом-медіком Київського університету Максим Рильський з гімназійними приятелями (зокрема Михайлом Алексєєвим) засновує напівжартівливе Товариство антропофагів.
Далі вже студентом-медіком Київського університету Максим Рильський з гімназійними приятелями (зокрема Михайлом Алексєєвим) засновує напівжартівливе Товариство антропофагів.
Лякати буржуа, назватись людоїдом,Що хтів би скуштувать малесеньких дітей;Впиватися гірким, самотним, тонким медомНездійснених бажань і неживих ідей.
28 липня 1922 року в Романівці Рильський пише сім віршів за один день. «Синя далечінь», яка стала назвою збірки Рильського 1922 року, пов’язує його з європейським романтизмом і раннім модернізмом.
Рильський учителює в Романівці і починає листування з Миколою Зеровим. На той час Рильський - поет кохання, поет природи, поет культури. Приблизно 1923 року Рильський приєднується до напівсформованого кола інтелектуалів-неокласиків. Вони звертаються до європейської традиції, до грецьких муз і богів, до класичних форм не з консерватизму, а навпаки, через бунт проти традиції. Київський неокласицизм – це проект модернізації української культури. Він включав у себе і впливи французького модернізму, символізму, неокласицизму. Він мав на меті виховання елітарного читача.
Рильський учителює в Романівці і починає листування з Миколою Зеровим. На той час Рильський - поет кохання, поет природи, поет культури. Приблизно 1923 року Рильський приєднується до напівсформованого кола інтелектуалів-неокласиків. Вони звертаються до європейської традиції, до грецьких муз і богів, до класичних форм не з консерватизму, а навпаки, через бунт проти традиції. Київський неокласицизм – це проект модернізації української культури. Він включав у себе і впливи французького модернізму, символізму, неокласицизму. Він мав на меті виховання елітарного читача.
Коли доба нас дожене,Втім, елітарної української культури Москва дозволити не могла. Для тодішніх робітничо-селянських поетів ці професори, які вживали дивні незрозумілі слова, були чужими. Але і Підмогильний у «Місті» також послідовно іронізує з неокласиків. Рильський був блискучим на літературних диспутах, які відбувалися у бібліотеці ВУАН. На знаменитому в ході літдискусії диспуті в травні 1925 року виступали Рильський, Підмогильний, Зеров. Рильського звинуватули в тому, що він перекладає нікому не потрібного старозавітного Міцкевича, після чого Рильський вийшов на трибуну і спитав, на якому хронологічному віддаленні Міцкевич від Маркса, бо Маркс і Міцкевич дуже близькі в часі.
то й ми підемо в такт з добою
![]() |
Книжкова виставка "Максим Рильський - поет «недостріляного» Відродження |
А за кілька років 19 березня 1931 року, в день 36-ліття Рильського арештовують і п’ять місяців тримають на Лук’янівці, вимагаючи зізнання в контрреволюційній діяльності. Одним із питань була вимога конкретики по Хвильовому, Рильському видерли вус зі шкірою. Результатом «пропрацювання» Рильського стало його каяття: «Моя провина перш за все негативна, тобто я винен не так у тому, що я робив, як у тому, чого я не робив, хоч і повинен був робити». Слідчий його відпустив зі словами, що «ви наш ворог, але сказано вас відпустити».
Після арешту в поезії Рильського стається злам. У першій збірці після цього — «Знак терезів» — з’являється самозаперечення і самозганьблення. Рильський іронізує. «Живіть і радуйтесь комбайни». Це вже новий Рильський. Звичайно, що це іронія, сарказм навіть. Так само і «Боротьба за цукровий буряк варта більш, ніж бороня з вітряками».
Надгробок Максима Рильського на Байковому кладовищі в Києві |
Історія Максима Рильського — це майстерне балансування на линві 20 століття. Поет зумів вижити в час сталінських чисток, пристосуватись і створювати вірші на догоду добі, але не втратив себе і свого унікального поетичного голосу. А це чи не поодинокий випадок в українській радянській літературі. Подальше життя Рильського перетворилося на безконечне очікування: вознесуть тебе чи скинуть у провалля. Він двічі був лауреатом Сталінської премії і один раз – Ленінської, був академіком АН України, АН СРСР, обирався депутатом Верховної Ради УРСР, очолював Спілку письменників України, а потім, майже 20 років – Інститут мистецтвознавства, народної творчості та етнографії.
Немає коментарів:
Дописати коментар