"Світи Джерома Селінджера". До 105-річчя від дня народження (1919 - 2010)

Сьогодні, 1 січня, виповнюється 105 років від дня народження американського письменника-класика, письменника-загадки, який на піку своєї кар’єри покинув літературну діяльність та оселився в провінції, де вів усамітнений спосіб життя аж до самої смерти в 2010 році. Йдеться про Джерома Дейвіда Селінджера.
Його творча спадщина невелика – низка оповідань і повість, що стала світовим бестселером, яку він писав протягом 10 років, - «Ловець у житі».
Народився письменник у заможній родині в 1919 році. Учився в трьох коледжах, але не закінчив жодного. Згодом батько, який був торговцем, відправив сина до Европи вивчати ковбасне виробництво. Потрапивши там на скотобійню, Селінджер, по-перше, відчув огиду й не схотів продовжувати сімейну справу, а, по-друге, став вегетаріанцем. Повернувшись до Америки, він вирішив зайнятися літературною діяльністю. У 1940 році було опубліковано його перше оповідання «Молоді люди». У Другу світову війну Селінджер воював. Ернест Ґемінґвей, зустрівшись із ним під час воєнних дій у Нормандії, високо оцінив його творчість, зазначивши: «Ви до біса талановитий». Найяскравішим оповіданням, яке зачіпає тему війни, є «День рибки-бананки». Дуже стисло, але вражаюче влучно, автор змальовує складний психологічний стан чоловіка, що повернувся з війни.

Повість «Ловець у житі» було опубліковано в 1951 році. Цікаво, що покоління 50-х років у Сполучених Штатах назвали таким, що мовчить. Це був період настання холодної війни. Деякі літератори почали сповідувати конформізм, тобто пасивне сприйняття існуючого порядку, угодовництво, невтручання. Проти цього активно протестували такі письменники, як Ґемінґвей, Фолкнер, Стейнбек. Не мовчав і Селінджер. Він взагалі ненавидів нещирість, пристосуванство і викривав ці вади буквально в кожному своєму творі. Улюбленою художньою формою Селінджера була сповідь. От і «Ловець у житі» - це історія життя Голдена Колфілда, 16-річного підлітка, який перебуває на лікуванні в санаторії для душевнохворих і пригадує події, що сталися з ним минулого року. Наш герой, попри юнацький максималізм і нігілізм, натура тонка, вразлива, яка шукає в цьому світі добра, краси та щирості. І поступово він вчиться жити в мирі із собою. У цій маленькій повісті дуже багато алюзій і ремінісценцій, наприклад, біблійні сюжети, а сама назва твору – це дещо змінені рядки поезії Роберта Бернса «Якщо кликав хтось когось ввечері у житі».
Успіх твору був приголомшливим. Але Селінджер поставився до цього інакше: «Успіх приніс мені мало радості. Я вбачаю його виснажливим і шкідливим з професійного погляду: таким, що деморалізує».
Селінджер, як і Колфілд, шукав себе в цьому світі, захопився дзен-буддизмом, став сповідувати принципову асоціальність. Чи став він зрештою щасливим? Ми не знаємо.
Але можемо насолоджуватися його чудовим іронічним стилем, думати й шукати себе.
Бібліотека ім. П. Й. Панча, окрім творів письменника, пропонує Вашій увазі книгу Фредерика Беґбедера "Уна і Селінджер". Це історія юнацького кохання Селінджера та Уни О'Ніл - доньки американського драматурга Юджина О'Ніла.