«Аргонавт української інтелігенції» (До 130-річчя від дня народження Михайла Ялового)

До 130-річчя від дня народження українського поета, прозаїка, драматурга Михайла Ялового бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм відвідувачам і шанувальникам красного слова книжкову виставку  «Аргонавт української інтелігенції».
Михайло Яловий (псевдоніми Юліян Шпол, Михайло Красний), український поет, прозаїк, драматург, належить до «розстріляного Відродження», чиї представники стали жертвами більшовицького терору проти української інтелігенції в 1930-і роки.

«Арешт Ялового — це розстріл цілої генерації. За що?» — так починалася передсмертна записка Миколи Хвильового. Ці слова добре відомі майже всім в Україні, хто читав біографію Миколи Хвильового. На жаль, про Михайла Омеляновича Ялового, який творив під псевдонімом Юліан Шпол, ми знаємо значно менше.
Іван Сенченко, мешканець сумновідомого будинку «Слово», так писав про нього: «Михайло Яловий — загадкова людина. Широколиций, привітний, з постійними перескоками в громадському житті. Ось що я про нього писав у 1927 році в «Подорожі до Червонограда»: «Михайло Яловий — екс-голова Конградської Ради робітничих, солдатських та селянських депутатів, екс-редактор «Бідноти», екс-редактор «Червоного шляху», екс-президент ВАПЛІТЕ, поет, драматург і романіст, симпатична людина й товариш. В 1917 році він був молоденький студент-медик, кучерявий і гарний, як дівчина. І ми, малеча, школярі, з повагою і тремтінням дивились на нього, перешіптуючись між собою: «Он пішов Миша Яловий»…

Народився Михайло Омелянович Яловий 5 червня 1895р. в селі Дар-Надія Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (Рісійська імперія). Батько майбутнього літератора був волосним писарем. По закінченні Миргородської гімназії (1916р.) Михайло навчається на медичному факультеті Київського університету Св.Володимира. 

Вступає до партії соціалістів-революціонерів. У 1918 р. після виокремлення лівого крила українських есерів в партію «боротьбистів» Яловий стає одним із її лідерів, займається виданням газети «Боротьба» та «Селянська біднота», редагує газету «Селянин і робітник» агітпоїзда Г.Петровського. 1920 р. М.Яловий вступив до КП(б)У.

1921 р. разом із М.Семенком та В.Алешком заснував «Ударну групу поетів-футуристів».1925 р. переходить до «Гарту», а наприкінці цього ж року, разом із О.Досвітнім, М.Хвильовим, М.Йогансеном, М.Кулішем, О.Вишнею, Г.Епіком, О.Вражливим та іншими українськими письменниками створює Вільну Академію Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ, проіснувала до кінця січня 1928р.) і стає її першим президентом. Перші поезії М.Ялового – під псевдонімом Михайло Красний – були опубліковані в газеті «Селянин і робітник» 1919р. Наступного року в газеті «Селянська біднота» надрукована «казка для дорослих» — «Треба розжувати». 1923 р. вийшла друком збірка футуристичних поезій «Вéрхи». В 1923–1926 р.р. М.Яловий пише дуже яскраві статті, присвячені творчості М.Семенка, В.Чумака, Г.Михайличенка та інших літераторів, а також тодішній літературній дискусії. 1925 р. в журналі «Всесвіт» було надруковане оповідання Ялового «Три зради», а 1929 р. світ побачив роман Ялового «Золоті лисенята», який став дуже популярним і перевидавався у 1930р.

Також М.Яловий брався за драматургію – 1928 р. написав комедію «Катіна любов, або будівельна пропаганда». Автор сценарію фільму «Василина» (за повістю І.Нечуя-Левицького «Бурлачка», 1928) та «Пух і прах» (1929). Перекладав з німецької – поезії Й.Бехера та А. Ліхтенштайна.

У другій половині квітня 1933 р. Михайла Ялового заарештували «за контрреволюційну діяльність». В процесі «слідства» обвинувачень додалося: шпигунство, «шумськізм» (О.Шумський – у 1924-27р.р. нарком освіти України, активно провадив політику українізації. Під час дискусії з національного питання 1927р. проукраїнську позицію Шумського засудила ВКП(б). Заарештований у 1933р. за обвинуваченням у належності до «Української військової організації»). Навіть підготовка замаху на другого секретаря ЦК КП(б)У П.Постишева.

Михайло Яловий спершу був засуджений до 10 років виправно-трудових таборів.
9 жовтня 1937р. засідання особливої трійки УНКВС у Ленінградській області справу М.Ялового переглянуло і засудило його до найвищої міри покарання — розстрілу.
3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох (Карелія) Михайло Яловий разом із багатьма іншими українськими митцями був розстріляний.
У 1957 р. реабілітований «за відсутністю складу злочину».
2007р. у видавництві «Смолоскип» вийшли друком вибрані твори Михайла Ялового.
У грудні 2022 року рішенням Київради провулок Толбухіна у Шевченківському районі Києва змінив назву на честь українського письменника, прозаїка і драматурга Михайла Ялового.