Про арешт і перебування в спецізоляторі на зловісній вулиці Володимирській, 32 у Києві написав і пустив у самвидав роман «Помирав уражений проліском сніг».
Шiсть рокiв i два мiсяцi сидiв у тюрмах i спецпсихотюрмах.
1989 року вийшла книга вiршiв В. Рубана «Химера», за яку автора удостоєно лiтературної премiї iм. В. Симоненка. З сiчня 1990 р. член Нацiональної Спiлки письменникiв. 1992 року журнал «Київ» опублiкував роман «На протилежному боцi вiд добра», вiдзначений лiтературною премiєю iм. Є. Маланюка. 1992 року побачила свiт книга «Берегиня», 1994-го — журнал «Київ» опублiкував той роман, за якого письменника свого часу було заарештовано, — «Помирав уражений пролiском снiг».
Рубан писав про себе в автобіографії до самвидавної збірки поезій 1968 р.: «Перші спроби писати вірші зробив у 1956 році, коли мєні йшов тринадцятий рік. 3 того часу літературна творчість стала для мене моїм другим «я». Київські газети І журнали опублікували біля тридцяти моїх поезій, але далі того моє офіційне літературна існування не пішло, бо його не допустили спершу соціалістичні реалісти СПУ, а потім їхні політичні пастухи.Якщо б мене запитали, який домінуючий знак нашої епохи, я б сказав: це знак задухи і чаду у храмі мистецтва,а отже і в духовному житті кожної особистості.
Якщо б мене запитали, який домінуючий знак нашої епохи, я б сказав: це знак задухи і чаду у храмі мистецтва,а отже і в духовному житті кожної особистості».
Спогади з книги "Василь Рубан. Сповідь після пекла" українського прозаїка, критика, літературознавця, публіциста, громадського діяча Михайла Слабошпицького: «Василь опинився в такому колі: Василь Голобородько, Микола Воробйов, Валерій Ілля, Віктор Кордун, Михайло Григорів. Інколи в їхній орбіті з’являлися Надія Кир’ян і витівкуватий та виклично богемний Михайло Саченко. Київська школа поетів одштовхувала мене (і, мабуть, не тільки мене) агресивним літературним снобізмом. «Школярі» не хотіли помічати, а тим більше визнавати нікого поза ними. Вони називали графоманами навіть декого з визнаних тоді шістдесятників і з неприхованою іронією говорили про багатьох, чиї хрестоматійні твори, що їх вивчали в університетській програмі (і, як виявилося, згодом, вони часто мали рацію). Властива була їм і молодеча фронда, що виглядало – як для радянського студентства – не просто викличним, а дуже крамольним. Їх повиключали з університету. Гадаю, що всі «школярі» – за винятком Василя Рубана – не були підкреслено національно стурбованими (тоді у парткомі й комітеті комсомолу університету часто звучало зі знаком мінус це кліше). Вони були просто естетами й літературними новаторами».
Коли 1991 року після ГКЧП буде оприлюднено папери з канцелярії ЦК КПУ, там у доповідній записці першого секретаря ЦК КПУ Щербицького в Кремль, Рубан прочитає про себе: «У арестованных изъято около тысячи враждебных документов, в том числе «Программа украинской национальной коммунистической партии», в которой обосновывается необходимость создания нелегальной партии для объединения антисоветских сил на борьбу за «самостоятельную Украину». Установлено, что ее написал житель г. Киева Рубан В. Ф., 1942 года рождения, беспартийный, фанатически националистически настроенный, в 1967 г. исключенный из Киевского госуниверситета за изготовление «самиздатской» литературы, находящийся в близких связях со Светличным, Сверстюком и Дзюбой. Рубан арестован».
Після проголошення незалежної України працював в секретаріаті київської обласної організації Спілки письменників. На зібранні літераторів вимагав не підписувати горезвісний Будапештський меморандум, не здавати ядерну зброю. Ще свіженькі «патріоти», які перефарбувалися з комуністів, просто заплювали далекоглядного Рубана, хоч він і посилався на Тараса Шевченка: «Погибнеш, згинеш, Україно, Не стане знаку на землі… Сама розіпнешся. Во злобі Сини твої тебе уб’ють Оперені, а злозачаті Во чреві згинуть, пропадуть, Мов недолежані курчата!..».
Його «Бережа» - це справді культова книга всіх тих, хто цікавиться вірою наших предків. На основі давніх вірувань Рубан і написав цей несподіваний текст, віртуозно стилізуючись під священні казання сакральних книг, де владарюють містична таїна й ораторські прийоми в інтерпретації матеріалу. Рубан так згадує про появу цього твору: «... в моїй голові, яка передчувала кінець радянської цивілізації, і народилося спершу відчуття порожнечі (відсутність української душі), а тоді намагання її заповнити. До кінця СРСР залишалося 24 роки. Ці відчуття були не конкретними, а підсвідомими. І до арешту 1972 року, і з постанням незалежної Української держави, я тинявся по всіх без винятку партійних осередках і громадських організаціях, але ніде не міг зустріти таких людей, яких я вимріяв як ідеаліст і романтик впродовж свого важкого життєвого шляху. Та прикметно те, що ця книжка з’явилась якраз в рік постання незалежної української держави».
Коли 1991 року після ГКЧП буде оприлюднено папери з канцелярії ЦК КПУ, там у доповідній записці першого секретаря ЦК КПУ Щербицького в Кремль, Рубан прочитає про себе: «У арестованных изъято около тысячи враждебных документов, в том числе «Программа украинской национальной коммунистической партии», в которой обосновывается необходимость создания нелегальной партии для объединения антисоветских сил на борьбу за «самостоятельную Украину». Установлено, что ее написал житель г. Киева Рубан В. Ф., 1942 года рождения, беспартийный, фанатически националистически настроенный, в 1967 г. исключенный из Киевского госуниверситета за изготовление «самиздатской» литературы, находящийся в близких связях со Светличным, Сверстюком и Дзюбой. Рубан арестован».
Після проголошення незалежної України працював в секретаріаті київської обласної організації Спілки письменників. На зібранні літераторів вимагав не підписувати горезвісний Будапештський меморандум, не здавати ядерну зброю. Ще свіженькі «патріоти», які перефарбувалися з комуністів, просто заплювали далекоглядного Рубана, хоч він і посилався на Тараса Шевченка: «Погибнеш, згинеш, Україно, Не стане знаку на землі… Сама розіпнешся. Во злобі Сини твої тебе уб’ють Оперені, а злозачаті Во чреві згинуть, пропадуть, Мов недолежані курчата!..».
Його «Бережа» - це справді культова книга всіх тих, хто цікавиться вірою наших предків. На основі давніх вірувань Рубан і написав цей несподіваний текст, віртуозно стилізуючись під священні казання сакральних книг, де владарюють містична таїна й ораторські прийоми в інтерпретації матеріалу. Рубан так згадує про появу цього твору: «... в моїй голові, яка передчувала кінець радянської цивілізації, і народилося спершу відчуття порожнечі (відсутність української душі), а тоді намагання її заповнити. До кінця СРСР залишалося 24 роки. Ці відчуття були не конкретними, а підсвідомими. І до арешту 1972 року, і з постанням незалежної Української держави, я тинявся по всіх без винятку партійних осередках і громадських організаціях, але ніде не міг зустріти таких людей, яких я вимріяв як ідеаліст і романтик впродовж свого важкого життєвого шляху. Та прикметно те, що ця книжка з’явилась якраз в рік постання незалежної української держави».
Всім охочим рекомендуємо подивитись на YouTube шосту серію фільму про каральну психіатрію «Василь Рубан — Діагноз: Вільні» виробництва «Суспільне. Дніпро» (15 січня 2022 р.), де викриваються факти з архівів КДБ та кримінальної справи Рубана. З документів дізнаємося, як за думки про незалежність та самостійність Василеві поставили діагноз «шизофренія». Обов'язково подивіться цей фільм — під час смертельної війни за Незалежність нам потрібно пам'ятати про своїх справжніх героїв.
Уклінно вдячність, шана і світла пам'ять Василеві Рубану за його боротьбу. Його справа, його віра повинна жити у серцях небайдужих українців.
Уклінно вдячність, шана і світла пам'ять Василеві Рубану за його боротьбу. Його справа, його віра повинна жити у серцях небайдужих українців.
Немає коментарів:
Дописати коментар