Книжкова виставка "Григорій Сковорода: мандрівка за щастям"

«Ой ні, ще рано думати про все.
Багато справ ще у моєї долі.
Коли мене снігами занесе,
тоді вже часу матиму доволі.

А поки що — ні просвітку, ні дня.
Світ мене ловить, ловить... доганя!

Час пролітає з реактивним свистом.
Жонглює будень святістю і свинством.

А я лечу, лечу, лечу, лечу!
— Григорій Савич! — тихо шепочу.

Минає день, минає день, минає день!
А де ж мій сад божественних пісень?

Он бачиш, хто сидить в тому саду?
Невже я з ним розмову заведу?..

... Прикипіли ноги до постаменту, хліб у торбі
закам'янів. — Біда, — каже Григорій Савич. —
Він мене таки спіймав, цей світ, добре хоч,
що на тому світі. Нічого, якось відштовхнуся
від постаменту, та й підемо.

... От ми йдемо. Йдемо удвох із ним.
Шепоче ліс: — Жива із кам'яним!
— Диви, дива! — дивується трава. —
Він кам'яний, а з ним іде жива!

І тільки люди зморщили чоло:
— Не може бути, щоб таке було.

Та їх давно вже хтось би зупинив!
... Тим часом ми проходим серед нив.

Ніхто не сміє зупинити нас.
... Тим часом ми проходимо крізь час.

Він твердо ставить кам'яну стопу.
Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу.
Крізь дощ і сніг, дебати і дебюти.
Ми є тому, що нас не може бути».

                                         Ліна Костенко

Червень 2001 року. У Києві з візитом Папа Римський Іван Павло ІІ. Виступаючи з промовою в Маріїнському палаці, понтифік говорить про християнське коріння нашої духовної традиції та цитує два рядки з латиномовної поезії Сковороди: «Все мина, лиш любов зостається по всьому,
Все мина, та не Бог, не любов». Україну трьох останніх віків не можна уявити без нашого видатного філософа, поета й просвітителя (3 грудня 1722 – 9 листопада 1794). Чому? Та тому, що це була людина поза часом. Маючи від природи надзвичайні здібності, будучи високоосвіченим чоловіком, професійним педагогом, він полишає світське життя та пускається в мандри. 

Англійська мова у бібліотеці Петра Панча

Сьогодні в бібліотеці Петра Панча відбулося друге заняття з англійської мови з Natalia Ruda. Дякуємо усім за плідну працю та цікаве спілкування!

Нам подарували книжки!

     

До нового року ще місяць, а новорічні дива вже почали траплятися. Сьогодні ми отримали неочікуваний подарунок - 25 книжок Стівена Кінга! Цей скарб з’явився у нас завдяки Vladyslav Solodovnyk.
Щиро дякуємо!
Ви назавжди у наших серцях! 💙💛

Книжкова виставка "Безпека у житті, життя у безпеці"

Безпека під час воєнного стану починається з обізнаності.

Важливо не нехтувати своєю безпекою та бути свідомими. 

На нашій виставці ви знайдете рекомендації, як діяти  під час різних надзвичайних ситуацій, бо життя людини - найцінніше.

Книжкова виставка "Корифей українського слова" (До 245-річчя від дня народження Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка)

29 листопада виповнюється 245 років від дня народження українського письменника, громадського діяча, основоположника жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка. Твори письменника утверджували високі морально-етичні якості людини з народу, відіграли помітну роль у розвитку української мови. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист захищав художні можливості української літературної мови. Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812). Вистави «Сватання на Гончарівці», «Конотопська відьма» та «Шельменко-денщик» до цього часу захоплюють глядачів усього світу. У виданні першого в Україні журналу «Український вісник» (1816-1817 роки) було надруковано його перші твори, також Квітка-Основ’яненко сприяв виданню альманаху «Молодикъ» (1843-1844 роки).
Прозаїк, новатор він створив цілу галерею національно колоритних персонажів. Найкращі твори автора одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 році в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Твори Основ’яненка перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Творча спадщина Квітки-Основ’яненка налічує близько 80 творів різних жанрів: фейлетони, комедії, оповідання, повісті, історично-художні нариси й літературно-публіцистичні статті. Найвідоміші з них: «Маруся», «Конотопська відьма», «Козир-дівка», «Пан Халявський», «Ганнуся», «Сердешна Оксана», «Сватання на Гончарівці».

Бібліотека ім. П. Й. Панча пропонує Вашій увазі виставку, присвячену творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

Відеоогляд книги «Жінка в Берліні» до всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

Сьогодні до всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» бібліотека ім.Петра Панча робить відеоогляд книги «Жінка в Берліні».

Скажімо відверто, дуже складно читати цю книгу зараз, коли в пам’яті ще не загоїлися рани Бучі, Ірпеня, Херсону та інших міст і містечок України, які перебували під окупацією російської армією і того, що твориться на непідконтрольних територіях достеменно ми не знаємо, хіба здогадуємося. І там теж тисячі жіночих історій.

«Неважливо, під якими прапорами та формулами живуть народи; неважливо, яким за якими релігіями слідують і яку реальну зарплату вони отримують: сума сліз, болю та страхів, якими кожен платить за своє існування, залишається постійною.»

«Апостол черні» - духовний заповіт Ольги Кобилянської українському народові

27 листопада виповнюється 160 років з дня народження Ольги Кобилянської. Крім книжкової виставки, підготовленої нашою бібліотекою, хочеться звернути увагу наших читачів і відвідувачів на повість, або швидше, роман «Апостол черні», практично невідомий читацькому загалу.
Більш того, «Апостол чернi» в радянський час взагалі не видавали, оскільки роман вважався націоналістичним. Окремим виданням твір вийшов тільки в 90-х роках. В нашій експозиції представлений примірник ЦБС Голосіївського району видання 1994 року (Львів, «Каменяр»). Бібліотека ім. Петра Панча – четвертий користувач цієї книжки згідно відмітки у контрольному талоні (!). Отже, намагаємось популяризувати наших класиків, бо вони, однозначно, того варті.
Серед адрес, де мешкала родина Кобилянських у Чернівцях, будинок на Панській, 47 . Тут на початку ХХ століття гостював визначний український громадсько-політичний діяч, ідеолог державної незалежності України, засновник і перший ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський.
Нічого дивного у тому, що серед архіву Ольги Кобилянської не так давно виявлений дійсно неоціненний скарб: нарис чеською мовою «Самостійна Україна». Він раніше був невідомий і не друкувався. Після введення цього твору до суспільного вжитку і наукового обігу розшириться та збагатиться новими даними і біографія великої української письменниці, а, отже, і знання українців про своїх духовних лідерів.
Праця О.Кобилянської над романом «Апостол черні» була важкою, наполегливою і тривалою: орієнтовно, від часу першої світової війни – аж до виходу «Апостола черні» окремим виданням у 1936 р. Задум цього твору виник, як гадаємо, в період найвищого піднесення національно-визвольних змагань української інтелігенції, коли вона, загартована в полум’ї першої світової війни, виборола незалежну Українську державу.
Головний герой роману Юліян Цезаревич — борець за вільну Україну. Кобилянська мріяла, щоб українська земля народила «апостолів черні і меча» для захисту від ворогів.
Звертається письменниця і до проблеми духовної спадкоємності поколінь однієї нації, відповідальності батьків за майбутнє дітей, а отже, і свого народу, проблеми виховання наступних поколінь у дусі національних традицій і християнської моралі: «Виховуючи свої діти, ми мусимо не забувати, що ми їх і для України виховуємо. А вона потребує іншого, як досі, чоловіка, іншу жінку».
 

Роман став найбільш значущим її твором того періоду, вершиною національної ідеї в інтерпретації письменниці. Його актуальності для українців, коли вони опинилися в різних державах, заперечити не можна. Авторка показує складний шлях головного героя роману – Юліяна Цезаревича – до усвідомлення необхідності присвятити своє життя, свою долю служінню рідному народові, Україні. Недвозначне завершення твору: спочатку з мечем треба завоювати свою державу, а вже потім, як священик Захарій, із хрестом і словом Божим вести народ.
В романі О.Кобилянська по-своєму інтерпретує традиційну в світовій літературі одвічну філософську проблему «злочину і кари». У дусі античних трагедій і романтико-містичних готичних романів вона вводить у твір мотив прокляття. О.Кобилянська порушує у творі проблему «спорідненої праці», що лежить в основі трудової етики багатьох філософів, у тому числі й Г.Сковороди.
Оперування іменами з античної міфології є характерним для роману «Апостол черні» О. Кобилянської. Звертаємо увагу на імена і прізвища героїв роману О. Кобилянської «Апостол черні», на іх значення.
Головний герой роману Юліан Цезаревич. Його ім’я Юліан є похідним ім'ям від імені Юлій, яке дослівно означає «з роду Юліїв» або ж «юліанець», тобто прихильник партії Юлія Цезаря.
Його перша наречена Ева Захарій (з роду Альбінських) - названа, як її бабуся, пані Орелецька, в честь праматері усіх людей Єви (в перекладі з євр. – «життя»). Розкриваючи образ Еви Захарій, Ольга Кобилянська порушує важливу й актуальну проблему національного відступництва, ренегатства у таборі української інтелігенції, що роз’єднувало її лави, сіяло зневіру, розбрат і знеохочення у відповідальний період національних змагань за державність.
Дора Вальде, внучка Альфонса Альбінського, - майбутня жінка Юліана Цезаревича. Їі ім’я означає «божий дар».
Образ давньогрецькій богині помсти Немезіди в романі О. Кобилянської фігурує у спогадах вже старого пана Альфонса Альбінського. На перше місце він ставив матеріальні здобутки, часто нечесним шляхом надбані. Використовуючи на свою користь слабших, не думав про те, що все мусить мати відплату. Проте доля давала йому збагатитися, водночас забравши найрідніших: дружину й дітей.
У романі О. Кобилянської «Апостол черні» Альбінський називає «старою Кассандрою» тету Олю за те, що вона пророкує нещастя, заступається за молодих закоханих Дору і Юліяна.
Для видання творів в радянській Україні від Ольги Кобилянської з підрадянської України вимагали відмовитися від співпраці з «Літературно-науковим вісником», редагованим Дмитром Донцовим.
Наприкінці 20-х рр. в радянській Україні поступово розвіюються ілюзії щодо «українізації», посилюється політика боротьби з інакомислієм, дедалі наростає репресивний тиск, а пізніше українську культурну автономію взагалі було ліквідовано. І, звичайно ж, роман О.Кобилянської «Апостол черні», що порушував проблеми відновлення української державності, піднесення національної свідомості українського народу, відродження усіх його моральних і національних абсолютів (чим цілковито суперечив ідеалам і реаліям тогочасної української радянської дійсності – вже не влаштовував своїм ідейним змістом партійних можновладців, а отже, й не міг бути надрукований у радянському видавництві. 

В радянські часи про цей роман згадували як про ідейно й художньо неповноцінний твір. Навіть і зараз, в Незалежній Україні, кісткою в горлі для декого стирчить кінцівка роману:

«Дев’ять день провели одружені Юліян і Дора з собою. Десятого прийшла мобілізація — мусіли розстатися.
- Не кожна куля б’є, — сказав Юліян, передаючи дорогу жінку в обійми тети Олі, коли від’їхав на війну.
Якийсь час боровся на фронті, а з авансом приняли його до штабу як перекладача.
Коли Альбінського повідомили, що в нього є правнук Цезаревич, він з радости розплакався.
-Не дивуйся, Олю, — сказав до панни Альбінської, — довгі роки я не заживав такої радости.
Коли Юліян Цезаревич приїхав одного дня додому, перші слова Дори були:
- А Україна?
- Вона є. І як ми самі її не запропастимо, то сповняться слова старого Гердера, що пророчив нам ролю нової Греції, завдяки гарному підсонню, веселій вдачі, музиці та родючій землі».