Концерт "Осінні барви": Талант не має віку

Сонячним осіннім днем у бібліотеці відбувся чудовий концерт «Осінні барви» за участі Тетяни Оленевої, керівника студії естрадної пісні Будинку культури "Печерськ" та її учнів, які вкотре довели всім, що талант не має віку, а осінь життя може бути сповнена найяскравіших кольорів! Учні студії, справжні ентузіасти сцени, із задоволенням поділилися зі слухачами своєю творчістю, доброю енергетикою та шаленим позитивом.
Особлива подяка – незмінному керівнику, натхненниці та організатору цього музичного свята, Тетяні Оленєвій. Завдяки її ентузіазму, професіоналізму та щирій любові до своїх підопічних, кожен виступ був ідеально відшліфований та наповнений глибоким змістом. Вона створила колектив, який не лише співає та танцює, але й дарує радість, оптимізм та віру в себе.
Свято не зіпсувало навіть раптове відключення світла, яке, навпаки, надало концерту романтизму та камерності.
Щиро дякуємо всім, хто розділив з нами цей чудовий, напрочуд теплий і душевний вечір!

 

Елеонора Соловей — інтерпретатор і популяризатор творчості Володимира Свідзінського

Елеонора Соловей на програмі
телеканалу «ДІМ»

Закінчується жовтень – місяць поета доби «Розстріляного Відродження» Володимира Свідзінського, улюбленого поета Василя Стуса, Івана Дзюби, інших шістдесятників: 8 жовтня поет народився, 18 жовтня загинув. Можливо, не всі наші читачі знають цього митця, хоча це без жодного перебільшення «незнаний поет із першої п’ятірки» найкращих наших поетів, тож зараз вони матимуть нагоду відкрити його для себе. 

Елеонора Соловей, доктор філологічних наук, професор, член НСПУ та Українського ПЕН-центру, дослідниця української філософської лірики написала кілька книжок про Свідзінського, «поета неповторного, своєрідного, тонкого». Це «Українська філософська лірика» (1999), «Невпізнаний гість: Доля і спадщина Володимира Свідзінського» (2016), «Притча про поетів» (2018), «Упізнання святого» (2020). В нашій експозиції були представлені три перші книжки. В цій історично-бібліографічній довідці розповімо про автора цих книжок. 

Сама Елеонора Соловей – надзвичайно цікава жінка. Народилася 1944 року в Молдові в родині небідного селянина, за кілька місяців після її народження батько був репресований і етапований до Далекого Сходу. Відбув половину терміну, повернувся додому ще до смерті Сталіна.
Надзвичайно цікавий розділ «Виростати в Чернівцях...» з книги «Притча про поетів» розповідає про уроки соціальної ущербності, які вона маленькою дівчинкою отримала в дуже «панській» школі № 2 за свою «куфаєчку», про багатогодинні слухання батьком ворожих голосів, про походеньки «на витрішки» по квартирах ровесників, які жили просторіше, про купівлю на базарі курки єврейськими газдинями, про те, як вона стала на все життя бранкою бібліотек і читалень...

Елеонора Соловей та Іван Дзюба

«У Москві, де я вчилася в аспірантурі,— згадує Елеонора Соловей, — адаптувалася важкувато: «домашній» дитині таки непросто було освоїтися в незвичайному — богемному, «екзотичному» — гуртожитку... Я отримала колосальні можливості для набування вишколу, професійного і особистісного кшталтування. Але зуміла цим скористатися лише завдяки тому, що виросла в Чернівцях. Знаю, що закінчила добрий вуз, який не був провінційним, і ще до Москви вже мала потребу в театрах, в концертах: не була ні новачком, ні неофітом у цьому».

Да Вінчі: Мужність, відвага, любов до України (До 30-річчя від дня народження Дмитра Коцюбайла)

Один з тих, хто врятував Київ навесні 2022 року

Герой України Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківської області. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та вчився на художника в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї.
На війні Дмитро з 18 років, туди потрапив одразу після Революції Гідності. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. До початку повномасштабного вторгнення був добровольцем, потім вступив у ЗСУ. Вісім років готувався сам та готував інших до майбутньої великої війни.
«Спочатку наш підрозділ направили на запорізький напрямок, щоб не дати росіянам пройти до Запоріжжя і прорватися до Дніпра. Потім мене покликали у Київ, бо маю досвід роботи з артилерією. Коли російські війська почали рухатися на Бориспіль, ми нанесли якісне вогневе ураження, знищили понад 20 одиниць техніки та «Бук»», — згадував Дмитро.   

Далі були дніпровський та херсонський напрямки, а згодом Луганщина: «Ми були у Лисичанську, Білогорівці, Золотому. А зараз воюємо за мою рідну Донеччину, мій другий дім». Ось що Да Вінчі  казав про незалежність: «Це можливість говорити українською, носити шеврон та захищати свою країну».

Нові подаровані книжки

Щиро дякуємо викладачам та студентам Київського національного університету технологій та дизайну (КНУТД), зокрема Аллі Осадчій та Тетяні Максимович, за неоціненний внесок у поповнення нашого фонду! Сьогодні ми з радістю отримали колекцію нових видань, які користуються неабияким попитом серед наших читачів —  ваша підтримка має надзвичайну цінність для нас!❤️

Відкриття виставки "Діалоги з тишею"

02 листопада о 14:00 запрошуємо вас на відкриття виставки художніх робіт студентів та викладачів Київського національного університету технологій та дизайну "Діалоги з тишею".
На вас чекає колекція творів живопису та графіки, які є результатом осмислення внутрішнього світу людини та медитативного діалогу з навколишньою тишею, а також розкриває глибокі емоції та філософські роздуми авторів.
Приходьте, щоб насолодитися мистецтвом та познайомитися з талановитою українською молоддю. 

Вхід вільний.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk time»

Два дні поспіль у бібліотеці імені Петра Панча успішно працював розмовний клуб з англійської мови «Talk Time». Якщо ви хочете вдосконалити свої навички спілкування англійською та познайомитися з цікавими людьми — приєднуйтесь до нашого клубу, який збирається кожного понеділка та вівторка об 11:00.

Книжкова виставка «Загублені імена: відлуння Сандармоху» (До Дня пам'яті жертв розстрілів у Сандармоху)

88 років тому (27 жовтня — 4 листопада 1937 року) у карельському лісовому урочищі Сандармох неподалік від столиці Біломорканалу Медвеж’єгорська відбувся масовий розстріл 1111 в'язнів так званого «першого соловецького етапу». Серед них — видатні майстри культури, вчені, державні діячі, священнослужителі з багатьох республік СРСР. Із 1111 в’язнів цвіт української нації – священики, історики, державні діячі, режисери, багато письменників і поетів (усього понад 300 прізвищ). В книжковій експозиції бібліотеки ім. Петра Панча «Загублені імена: відлуння Сандормоху» представлені кілька надзвичайно цікавих книжок про цю трагедію.

Розстріляна родина Крушельницьких. 
Ця світлина стала символом
знищення комуністами
української інтелігенції

В першу чергу це книга «Українська інтелігенція на Соловках» та «Недостріляні» (у двох частинах) Семена Підгайного, колишнього в’язня соловецьких концтаборів, яка викриває злочинну політику Московії у побудові «комуністичного раю» (Київ, Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008). Автор у своїх спогадах розповів про восьмирічне перебування на Соловках з багатьма відомими письменниками і діячами України. Вас зацікавлять живі цікаві нариси, науково-популярні статті про пошукові експедиції, що працювали на Соловках, в Архангельську, в Республіці Карелія, про долі українських політв’язнів у збірнику «Українські Соловки» Дмитра Вєдєнєєва і Сергія Шевченка (Київ, «ЕксОб», 2001) і збірник Сергія Шевченка «Архіпелаг особливого призначення» (Київ, «Фенікс», 2006) на основі матеріалів з архівів спецслужб України і Росії.

В нашій експозиції представлена світлина дослідника історії сталінських таборів Юрія Дмітрієва, який у липні 1997 р. із членами пітерського і московського «Меморіалу» знайшов 236 розстрільних ям. Зараз на місці масових страт встановлено гранітний козацький хрест «Убієнним синам України» і меморіальні знаки страченим полякам, грузинам, естонцям. За сфабрикованою справою «доблесні співробітники» сучасного НКВД Московії доклали усіх зусиль, аби самого Юрія Дмітрієва ув’язнити до кінця життя. До речі, нині в росії Сталіна називають «успішним менеджером». Цікаво, що енкаведісти вбивали не лише «по долгу службы», а й для власного задоволення. Так сумнозвісний офіцер Матвєєв власноруч убив більшість страчених («быстро, точно и толково»). Допомагав йому помічник коменданта УНКВД Ленінградської області Алафер. Сам Матвєєв на страту, як у театр, запрошував свою коханку. До сучасних досліджень українських авторів потрібно додати книжку Яра Славутича «Розстріляна муза: Мартиролог. Нариси про поетів» (Київ, «Либідь», 1992) про страхітливий злочин кривавої сталінщини над літературою і культурою українського народу. Вперше вона була опублікована у вільному світі 1955 року.

Євген Сверстюк несе хрест
на місце розстрілів

З 2014 року Московія вчиняє масові звірства на тимчасово окупованих територіях, вбиває і депортує мирне населення, викрадає українських дітей і перевиховує їх у манкуртів, цілеспрямовано знищує об'єкти господарської інфраструктури. Основна мета московитів за століття не змінилась — і це знищення українського народу.