Подарунки для бібліотеки

Дякуємо доброму другу нашої бібліотеки Серію Подзе за чудові подарунки!

Книжкова виставка «Майдан. Гідність. Свобода» (До Дня вшанування учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті героїв Небесної сотні)

Є дати, які не просто позначені в календарі — вони позначені в серці нації. 20 лютого ми зупиняємось, аби згадати тих, хто став голосом свободи, хто піднявся заради майбутнього, хто не злякався темряви й запалив світло, яке досі веде Україну вперед. Це день, коли ми вшановуємо учасників Революції Гідності та схиляємо голови перед Героями Небесної сотні — людьми, які віддали найдорожче, щоб ми могли жити у країні, де слово «гідність» має справжню вагу.
Майдан був місцем, де мільйони людей заговорили єдиним голосом. Голосом волі. Голосом правди. Голосом народу, який більше не погоджувався мовчати. Там народилася нова Україна — сильніша, свідоміша, нескорена.
Там, серед зимового холоду, під спів гімну, серед барикад, диму й молитв, виростала незламність, якою й сьогодні захоплюється світ.
Кожен учасник тих подій зробив свій вибір. Вибір стояти. Вибір не здаватися. Вибір бути громадянином, чия свобода важливіша за страх.
Небесна сотня — це наші янголи-охоронці, символ жертовності та честі. Вони загинули, щоб ми жили у країні, де свобода не є привілеєм — вона є правом. Їхні імена залишаться у пам’яті поколінь.
Революція Гідності — це не минуле, це наш дороговказ, урок про цінність людської гідності. Про силу спільноти. Про відповідальність кожного з нас.
І сьогодні, коли Україна знову стоїть за свою свободу, ми особливо відчуваємо, що Майдан триває в наших серцях — у незламності, у взаємопідтримці, у вірі в перемогу.
У читальній залі бібліотеки імені Петра Панча ми представляємо вам книжкову виставку «Майдан. Гідність. Свобода», присвячену Революції Гідності та Героям Небесної сотні.
Запрошуємо всіх охочих згадати події, які змінили нас і нашу державу, та віддати шану тим, хто виборював свободу для України.

Психологічна підтримка з елементами рольового тренінгу «Сімейне дерево»

Запрошуємо вас до участі в групі психологічної підтримки з елементами рольового тренінгу «Сімейне дерево», яка буде складатися з щотижневих зустрічей протягом 9 тижнів. Старт занять відбудеться після набору групи, орієнтовно 25 березня 2026 року в приміщенні бібліотеки ім. П.Панча за адресою вул. Велика Васильківська, 90.
Участь у тренінгу безкоштовна.

Для реєстрації прохання заповнити онлайн-форму. 
Ведуча тренінгу Тетяна Павлін — психологиня в методах психодрама, КПТ і EMDR.
Що буде відбуватись на групі? Ми познайомимося, домовимось про правила групи, дослідимо потреби і запити учасників, поговоримо про стрес і важливі навички справляння з ним, ви отримаєте відповіді на питання про підтримання ментального здоров’я, стабілізаційні вправи, психодраматичні віньєтки і ігри, кожна група буде присвячена окремій темі за програмою.
Мета групи — стабілізація та підтримка членів українських сімей з метою укріплення та розвитку зв’язків. Це не терапевтична група, але може нести терапевтичний ефект.

Програма зустрічей:

№1 Знайомство в групі + анкета для Учасників

№2 Побудова довіри в групі та вивчення потреб і запитів

№3 Тема втрати, образ та їх наслідків

№4 Сім'я, як основа нового процвітаючого життя суспільства - процвітання чи невдача з благополуччям партнерів, як пар

№5 Внутрішня команда

№6 Потреби дітей

№7 Сімейна спадщина + сліди історії

№8 Підсумок, повторення, вільна тема

№9 Святкування та прощання (завершення групи) + анкета для Учасників

«Праведник ідіша» (До 115-річчя від дня народження єврейського письменника Григорія Полянкера)

До 115-річчя від дня народження єврейського письменника Григорія Полянкера бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм відвідувачам історичну довідку «Праведник ідіша».
Майбутній письменник Гершл (Григорій) Полянкер народився 15 лютого 1911 року в багатодітній сім’ї бідного уманського ремісника, початкову освіту отримав в школі робітничої молоді. 17-річним юнаком переїхав до Києва, вступив на навчання до «фабзауч», здобув професію, став робітником 4-ї київської взуттєвої фабрики, де в 1930 році його прийняли в ВКП(б). Саме на ці роки припадає початок творчого шляху єврейського письменника Полянкера. В республіканській періодиці він надрукував ряд нарисів і оповідань, які склали основу першої його книги «Вугілля» (на мові ідиш). В 1934 році став одним з перших членів новоутвореного Союзу письменників СРСР. По закінченні Київського педінституту (1935) Полянкер повністю віддав себе літературній праці. В довоєнні роки ним були написані повісті «Вугілля» та «Шойл із Бапілля», книги оповідань «На тому березі», «Від Дністра до Дунаю» «Дядя Яша», «Розлука». В той же час він був редактором єврейського щомісячника «Советише литератур».

14 лютого – Міжнародний день дарування книг: свято, що об’єднує серця та сторінки

 

14 лютого у світі відзначають не лише День святого Валентина, а й особливе свято для всіх книголюбів – Міжнародний день дарування книг. Це чудова нагода поділитися улюбленими історіями, підтримати читання та подарувати комусь нову книжкову пригоду.
Дуже приємно, що вже почали надходити перші вітання з цим святом — книжковими цікавинками для дітей та дорослих нас порадували друзі і меценати Владислав Солодовник та Сергій Подзе, а також письменниця Леся Шиденко подарувала свою нову книжку "Думки без манікюру".
Завдяки вам, любі друзі, любов до читання лише міцнішає, а книжкове коло друзів стає ширшим. Нехай кожна подарована книга знайде свого вдячного читача, а сторінки книг наповнять домівки світлом, мудрістю та теплом.
Даруймо книги – даруймо світ!

«Лайфхаки порядності від Івана Сенченка» (До 125-річчя від дня народження)

Нашою виставкою «Лайфхаки порядності від Івана Сенченка» ми віддаємо шану цьому українського літератору, фактично навмисне викинутому з історії української літератури спадкоємцями комуністичних ідеологів.
Іван Сенченко народився 12 лютого 1901 року в селі Натальївка (Шахівка) біля Червонограда на Полтавщині. Його батько Юхим був і людиною села, і людиною міста, працюючи в Червонограді чорноробочим, садівником, білетером кінотеатру, церковним регентом тощо. Іван Сенченко закінчив сільську і вищу початкову школу, а потім учителював у своїх рідних місцевостях. Учився в Харківському університеті (тоді ХІНО), працюючи в редакціях харківських газет і журналів. Хвильовий перший оцінив талант Сенченка, залучив його до ВАПЛІТЕ і до найближчої співпраці в очолюваних ним журналах «ВАПЛІТЕ» (1927), «Літературний ярмарок»(1929), «Пролітфронт» (1930). У своїх кращих творах 1920-х років («Історія однієї кар’єри», «Подорож до Червонограда», «Червоноградські портрети», «Дубові гряди») Іван Сенченко увів у літературу свій Червоноград, немов Гоголь — Миргород. Потім у 1930-х були так звані виробничі романи. У 1950-х роках Сенченко може зацікавити нас циклом оповідань з життя київської робітничої Солом’янки: «Рубін на Солом’янці», «На Батиєвій горі», «На калиновім мості», «Про лист з крапками», «Денис Сірко», «Син Дмитрій». У 1950—1960-х роках Іван Сенченко багато працював над книжками для юного читача. Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім'я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами. У 1944—1960 роках Іван Сенченко мешкав у будинку письменників РОЛІТ. Помер 9 листопада 1975 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

«Лесь Мартович - невмирущий талант українського слова» (До 155-річчя від дня народження)

«Мартович надзвичайно пильний спостерігач життя галицького люду, причому він обдарований неабияким гумористичним талантом. Як ніхто інший, уміє він підмітити в житті нашого народу ту іронію фактів, яка змушує людину цілу свою поведінку виявляти в зовсім іншому світлі, ніж вона є насправді. До того ж його стиль наскрізь оригінальний, легкий і далекий від будь-якого шаблону».

Іван Франко

До 155-річчя від дня народження Леся Мартовича бібліотека ім. Петра Панча пропонує ознайомитися з невеличкою виставкою «Лесь Мартович — невмирущий талант українського слова». 

Надзвичайно тернистим був життєвий шлях Олекси Семеновича Мартовича, самобутнього сатирика і гумориста, девізом якого були слова, що їх письменник поставив епіграфом до одного із своїх оповідань: «Не для слави, а для людей». Під впливом революційної діяльності Івана Франка і Михайла Павлика Лесь Мартович став передовим громадським діячем, проповідником високих соціальних і етичних ідеалів, пристрасним борцем з низьким, фальшивим, підлим.

Лесь Мартович народився 12 лютого 1871 року в селі Торговиця на Станіславівщині (нині Івано-Франківщина). Батько був сільським писарем, який самотужки зумів опанувати грамоту, і звичайний наймит став «людиною порядною, непідкупною та авторитетною серед односельців». Освіту письменник здобував спочатку в місцевій дворічці, потім перейшов до школи в сусідньому селі. Пізніше батько віддав сина на навчання до Коломийської класичної гімназії. Саме там Лесь познайомився з Василем Стефаником та Іваном Семенюком (Марко Черемшина). Зі спогадів його друзів дізнаємось, що писати почав Мартович дуже рано. Перші його літературні проби були віршовані. «Мартович був надзвичайно здібний. Вже у 4-ій клясі гімназії писав поезії проти вчителів, повні злоби й насмішки», — згадує Стефаник в автобіографії.