Творча зустріч з письменницею та мисткинею Лесею Шиденко

Вчора у бібліотеці ім.Петра Панча читали прозу та вірші, співали пісні, лунав сміх, текли сльози - так проходив творчий вечір письменниці, мисткині, офіцера СБУ у запасі Лесі Шиденко, який не залишив байдужим нікого.

Авторка представила аудиторії неймовірно пронизливу книгу «Переддень життя» та арт-проект «Невидима варта», присвячені загиблим на початку війни співробітникам СБУ.
Девять героїв. 

Девять історій. 

578 сторінок сповідей.
Щирі та відважні воїни, сповнені відповідальності за долю країни.
Збірка історій з їх життя, які розповідають рідні та близькі.
Ця книга не про війну, вона про перемогу Життя над Смертю.
«Переддень життя» обов'язково має прочитати кожен, хто хоче зберегти память про подвиг людей, які першими стали на захист нашої країни у Великій війні. 

Низький їм уклін та вічна шана.

Щиро вдячні пані Лесі за чудову зустріч!

Примірник книги авторка люб'язно подарувала бібліотеці, невдовзі вона буде доступна для прочитання.

Також безкоштовно можна послухати аудіозапис книги в авторському виконанні.

PS Друга частина дилогії "Переддень життя. Архістратиг" вже знаходится у процесі написання. Бажаємо пані Лесі творчого натхнення та сподіваємося на презентацію другої частини у нашій бібліотеці!

Зустріч Клубу любителів фантастики

 

Чому у письменників-фантастів зник потяч до створення яскравих людських образів? Як Жюль Верн та Герберт Уеллс змогли передбачити майбутнє? Чи мав твір «Голова професора Доуеля» реальне підгрунтя?

Це та інші не менш цікаві питання розглядались 26 жовтня на зустрічі любителів фантастики у бібліотеці ім.П.Й. Панча.

Ведучім зустрічі став український письменник-фантаст Андрій Дмитрук, який на завершення обговорення стану сучасної світової та, зокрема, української фантастики презентував фільм «Привиди старовинної садиби».

Від ліричного вірша Дмитра Фальківського до Гімну повстанців

 

 

З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Нарождуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких - пісня. Рідко якому поету вдається написати такі рядки, щоб вони стали народною піснею. Для цього потрібно відчувати «душу народу».
Дмитру Фальківському, поету Розстріляного Відродження, книжкову виставку до 125-річчя від дня народження якого наша бібліотека виставить за тиждень, вдалося створити такий шедевр. Мається на увазі вірш, що починається словами:

  Очерет мені був за колиску;

В болотах я родився і зріс.

       Я люблю свою хату поліську…

      Я люблю свій зажурений ліс…

Цей вірш став не просто народною піснею, а своєрідним гімном поліщуків. У цих простих словах є щось дійсно глибинне, таке, що передає їхнє світовідчуття.
Виконувалася ця пісня на мелодію дуже популярного танго-фокстроту «Isle of Capri» («Острів Капрі») - композитор Wilhelm Grosz, слова - Jimmy Kennedy. 1934 р. було записано понад десять варіантів цієї композиції.

Останній куплет з’явився в пісні з 1940-х років, і саме в такому варіанті твір виконувався в середовищі вояків УПА «Поліська січ», пізніше ширше – на теренах Волині та Полісся: « Очерет мені був за колиску, // А забавкою був мені кріс//Я залишив цю хату поліську// І пішов воювати у ліс».                                                                                    

Пісня стала чисто повстанською. Як результат, за часів УРСР за виконання чи наспівування мелодії цієї пісні люди мали великі проблеми від тодішніх захисників російської мови з контори глибокого буріння. Цитуємо кілька рядків поета-волинянина Олександра Богачука «Прелюдія до пісні», присвячених цій пісні.

Товаришу Дмитре Фальківський, Чекістом ти був і поетом. Я ріс із твоєї колиски, Що пахла мені очеретом.  Не знав - і душею не відав, Що пісня втекла із «ГУЛАГА», Аж доки мене не провідав Секретний якийсь чолов’яга. А звідки було мені знати?.. Але зрозумів я відтоді, Що пісню не копнеш за грати, Коли вона ходить в народі.

Не вб’єш і більматим пістолем, І списом отруйним гадюки. Співаю і досі та з болем. Бо знаю усі її муки. Співаю й наспівувать буду, Допоки б’є серце набатом. Співаю, як вирок без суду Отим, невідомим пілатам Товаришу Дмитре Фальківський, Чекістом, ти був чи поетом? Я ріс із твоєї колиски, Що пахла мені очеретом.

Зараз всі виконавці тексту підкреслюють, що «Очерет мені був за колиску» належав до улюблених творів одного із зачинателів національно-визвольного руху на Поліссі Тараса Бульби-Боровця. Нове життя твір отримав у модифікованій «повстанській» версії, яку виконує сотник 35-ї майданівської сотні «Волинська Січ», старший лейтенант батальйону ім. О. Кульчицького Нацгвардії України Володимир Пастушок, читач, на жаль, в минулому нашої бібліотеки. Текст повстанської версії Володимир Пастушок (із його власних слів) знайшов у збірках пісень УПА-Північ «Чуєш, брате мій», які перевидали у Луцьку на початку 1990-х. Щоправда, автор доповнив друкований варіант своїми куплетами, зокрема:

Бо єдина у нас є лиш мати,

Україна є тільки одна!

І ми мусим всі разом з'єднатись,

Бо вже досить неволі й ярма...

Надокучила клята неволя,

Гнів московський проклятий,

Нам усім потрібная воля,

І за волю ідемо ми в бій.

Всім нам досить терпіти тирана

На Поліссі зродилось УПА

Поліщук закликав до повстання

Україна сказала пора.

День української писемності та мови

27 жовтня (раніше – 9 листопада), у день вшанування пам’яті Нестора-літописця, українці відзначають свято української писемності та мови.  Дату було перенесено у зв’язку з переходом Православної та греко-католицької церков України на новоюліанський календар.

Мова – це історія народу, його культура, світогляд, вона визначає нашу свідомість, творить людину. Мова – це кордон нашої ідентичності. У світовій історії жодна мова не зазнавала такого страшного нищення та гонінь, як українська. Її забороняли різними указами, циркулярами, законами, анатемами, покараннями, а також просто фізично знищували найбільш яскравих носіїв. Всі ці утиски, які були скеровані на повне усунення української мови із суспільного життя, мало не призвели до втрати самоідентичності нашого народу. А за збереження своєї державності зараз, під час новітньої війни з нашим одвічним ворогом, дикою ордою, ми платимо життям наших найкращих синів і доньок. Тому мова – це важливо. Її треба берегти, охороняти, підтримувати й всіляко сприяти розвиткові. Тож говорімо, плекаймо, читаймо українською. Це круто! 💙💛

В цей день українці по всьому світу долучаються до написання диктанту Національної єдності.

Бібліотека імені Петра Йосиповича Панча до Дня писемності й мови підготувала книжкову виставку "Найдзвінкіше слово рідне, найрідніша мова", яку пропонуємо Вам для ознайомлення.

Творча зустріч з письменницею та мисткинею Лесею Шиденко

 

Шановні користувачі!

27 жовтня о 15:00 у бібліотеці ім.П.Й.Панча пройде творча зустріч з письменницею та мисткинею Лесею Шиденко, авторкою книги «Переддень життя» та мистецького проєкту "Невидима варта".

Книга «Переддень життя» написана у пам'ять про «Невидиму варту» – загиблих героїв української спецслужби. Про людей, яких за життя ніхто не знав, які стояли на варті безпеки держави і залишалися вірними присязі до останнього подиху.

Чекаємо на вас!

Презентація нової книги Андрія Дмитрука та Олександра Ручко "І назвали його Київ..."

18 жовтня бібліотека ім. П.Й.Панча мала честь приймати у себе відомого київського письменника, сценариста, телеведучого Андрія Дмитрука, який представив публіці найновішу книгу, написану у співавторстві з журналістом Олександром Ручко «І назвали його Київ...» Нариси про минуле, таємниці та містику улюбленого міста".

Сімнадцять оповідань про важку та яскраву долю нашої столиці, про її містичний вплив, таємниці та чудеса, пам’ятні місця та споруди заставлять вас, зачаївши подих, слідкувати за виникненням та серцебиттям великого міста на дніпрових кручах.

Пошуки зниклої бібліотеки Ярослава Мудрого, розповідь про Іллю Муромця, історія спорудження караїмської кенаси, нарис про минуле урочища Китаєве, таємниці київських підземель та ще багато різних захоплюючих, іноді трагічних історій розповість вам ця книга.

Вдячні авторам, які люб’язно подарували бібліотеці примірник книжки "І назвали його Київ...", тож у читачів нашої бібліотеки є унікальна можливість ознайомитись із невідомими цікавими фактами про улюблене місто.

Також присутні були ознайомлені з матеріалами часопису «Трибуна» № 5 2023 року, які були присвячені ювілею Григорія Сковороди, зверненню до вічних українських національно-культурних символів. Часопис є всеукраїнським громадсько-політичним і теоретичним журналом товариства «Знання» України і Національної спілки журналістів України. Журнал містить наукові статті професорів, академіків НАН України, заслужених працівників культури, які можуть бути використані у проведенні заходів бібліотеки. Журнал був представлений і подарований авторами статей Андрієм Дмитруком – письменником, науковим журналістом та Володимиром Павловим – головою Київського обласного центру гуманної педагогіки.

Ще одним подарунком від НСЖУ Одеської регіональної організації стала  газета «Золотослів», яка була присвячена 24-му загальнонаціональному конкурсу «Українська мова – мова єднання».  Взяти участь у наступному 25-му були запрошені автори віршованих та прозових творів, адже бібліотека завжди об’єднує людей творчих, небайдужих, патріотично налаштованих.

Шановні читачі!

Запрошуємо Вас на презентацію нової книги Андрія Дмитрука та Олександра Ручко "І назвали його Київ". Нариси про минуле, таємниці та містику улюбленого міста", яка відбудеться у середу, 18 жовтня о 16:00 у бібліотеці ім.П.Й.Панча за адресою: вул.Велика Васильківська, 90.

Ласкаво просимо всіх, кому цікава історія рідного міста!