Книжкова виставка "Рідна мова - духовний с карб нації"

"Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.”

Олесь Гончар

21 лютого представники всіх всіх націй і народностей відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було засноване 26 жовтня 1999 року на Генеральній конференції ЮНЕСКО, було оголошено про підтримку мовного та культурного різноманіття й багатомовності. У кожного народу є своя мова і вона для нього найрідніша. Для нас найдорожчою є наша солов'їна, мелодійна, поетична, щира, дзвінка і неповторна - українська мова. Мова - не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтесь, розкривайте для себе її. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь! 

До Міжнародного дня рідної мови бібліотека ім.П.Й.Панча представляє книжкову виставку "Рідна мова - духовний с карб нації", яка проходить у читальній залі.

Запрошуємо до нашої бібліотеки відвідати книжкову виставку!

Герої Небесної Сотні: Незгасима пам'ять

20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні – день пам'яті про загиблих учасників Революції Гідності, які віддали своє життя за свободу, єдність та демократію України.
Понад 100 людей загинули під час Революції Гідності, що розгорнулася в Україні в 2013-2014 роках. Протестувальники вийшли на Майдан Незалежності в Києві, щоб висловити свою незгоду з корумпованим режимом Януковича та прагнення до європейської інтеграції.
Це день, коли ми вшановуємо пам'ять тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Це день, коли ми згадуємо про цінності, за які вони боролися – гідність, свободу та єдність. Це день, коли ми замислюємося над майбутнім України та зобов'язуємося продовжувати справу Героїв Небесної Сотні.
Герої Небесної Сотні не вмерли – вони назавжди залишаться в наших серцях. Їхній подвиг надихатиме нас на нові звершення та вестиме до кращого майбутнього України.

Слава Україні! Героям слава! 

Іван Богун - яскрава постать в історії Козаччини

Іван Богун був одним із найвідоміших козацьких полководців в Україні в середині XVII століття, слава про якого гучно лунала не лише на українських землях, а й за їх межами. Іван Теодорович Богун походив з української шляхти. Достеменно невідомо, коли і де народився Іван Богун, мало відомостей і про ранній період його життя, хоча деякі українські історики писали, що він уже брав участь у козацьких повстаннях в Україні 1637 - 1638 років. Перші найвірогідніші дані про ратні справи Богуна пов'язані з його участю в обороні Азова, коли запорозькі та донські козаки впродовж 1637 - 1642 років героїчно захищали місто від турецьких військ султана Ібрагіма. Упродовж 40-х років XVII ст. Іван Богун вів звичайне для реєстрового козака життя, сповнене численних військових походів проти кримських татар, від набігів яких обороняв українські землі.З початком у 1648 році визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького. Згідно з "Реєстром Війська Запорізького" 1649 року його ім'я значилося серед козаків Чигиринського полку. Згодом, найвірогідніше, у 1650 році за неабиякі організаторські здібності та військовий талант І. Богуна було призначено кальницьким полковником, а тому подальша його доля була пов'язана із захистом Вінниччини і Брацлавщини від військ Речі Посполитої.

Уже в 1651 році Іван Богун вів тяжкі бої на Брацлавщині проти загонів Калиновського та Лянцкоровського. Саме у боях під Вінницею у березні 1651 року вперше яскраво проявилися його здібності як полководця. За короткий час Богун зосередив тут основні сили полку, а також зібрав під своє командування мешканців навколишніх сіл і містечок, які прибули для протистояння ворогові.

У подальшому, переслідуючи польські загони, полк Богуна брав участь у штурмі Кам'янець-Подільського.
З-поміж ратних справ Івана Богуна виділяється Берестецька битва, у якій він показав себе розсудливим полководцем у найтрагічніший момент бою. Саме його було обрано наказним гетьманом в оточеному поляками козацькому таборі 30 червня 1651 року. Богун виправдав покладені на нього надії, вивівши з оточення основні сили українського війська.

У 1653 році Іван Богун знову опинився у вирі бойових дій - захищав Правобережну Україну від 10-тисячного польського війська. Внаслідок цього поляки відійшли не лише від Монастирища, а й зовсім покинули Україну. Видатний військовий талант і численні перемоги створили Богунові ім'я непереможного полководця, який наводив страх на ворогів.
У січні 1654 року Богун разом із Сірком відмовився присягнути на вірність московському царю. Водночас поляки намагалися його схилити до себе, але він не піддався на умовляння і відіслав польські листи Богдану Хмельницькому.
У 1655 році Богун героїчно обороняв Умань. Він непохитно стояв на позиціях української державності, був противником промосковської та польської орієнтації українських гетьманів. Взагалі він боляче реагував на кроки українських гетьманів, що могли зашкодити Україні або обмежити козацькі вольності. Тому Богун виступав проти укладання Хмельницьким Білоцерківського договору (28 жовтня 1651 року).
У лютому 1664 року його схопили поляки, звинувативши у зносинах із російською стороною та урядом Брюховецького.

17 (27) лютого 1664 року Богун був розстріляний біля Новгород-Сіверського.
Ім'я Івана Богуна - видатного полководця та політичного діяча України середини XVII століття навіки залишилося в пам'яті поколінь. Недарма Київський військовий ліцей носить його ім'я. Славні нащадки Івана Богуна і зараз героїчно боронять нашу державу від московської навали. 

До 360-річчя з дня смерті українського військового та державного діяча, видатного полководця Івана Богуна бібліотека ім.П.Й.Панча представляє книжкову виставку "Іван Богун - яскрава постать в історії Козаччини".

День Державного Герба України: Символ єднання та незламності

19 лютого в Україні відзначають День Державного Герба – урочисте свято, що символізує неперервність української державності, єднання та незламності нашого народу.
Історія Державного Герба України

Тризуб – давній символ українців, який використовується ще з часів Київської Русі.

За часів Української Народної Республіки (1917-1921) тризуб став Державним Гербом УНР.
У 1992 році, після здобуття Україною Незалежності, тризуб на синьому щиті був затверджений як Малий герб України.
Значення Державного Герба України

Тризуб символізує:

Волю
Єднання
Незалежність
Золотий колір символізує багатство, знання та велич.
Синій колір символізує небо, вірність та чесність.
Державний Герб України – це символ нашого суверенітету.
Втілення багатовікової історії та самобутньої культури українського народу.
Джерело гордості та єднання для всіх українців.
У День Державного Герба України ми вшановуємо велич та силу нашого символу.
Згадуємо про славні сторінки української історії.
Замислюємося над майбутнім нашої держави.
Вітаємо всіх українців з Днем Державного Герба!
Нехай цей символ завжди надихає нас на добрі справи, єднає та веде до нових звершень!
Слава Україні! Героям слава!

"Не серед нас, та разом із нами. У серцях, пам'яті, думках" (до Дня вшанування учасників революції Гідності та увічнення пам'яті героїв Небесної Сотні)

Щороку 20 лютого в Україні вшановують пам'ять героїв Небесної Сотні. 10 років тому в Києві відбулася подія, яка назавжди змінила перебіг нашої історії, - революція Гідності. 

21 листопада 1,5 тисячі людей вийшли на столичний майдан Незалежности, протестуючи проти рішення влади зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Люди вийшли сказати рішуче "Ні!" поверненню країни фактично під протекторат Росії. Наступного дня на Майдані було вже близько 5 тисяч осіб, згуртованих гаслом "Україна - це Європа!" Подібні акції відбулися також в інших містах нашої країни - у Львові, Донецьку, Одесі, Вінниці, Харкові та інших. 24 листопада в Києві зібрався найбільший мітинг за період правління Януковича - від 60 до 150 тисяч осіб. Євромайдан вимагав відставки Азарова та підписання Угоди про асоціацію. На саміті Східного партнерства у Вільнюсі Угоду так і не було підписано. Тоді 29 листопада на Майдані громадські активісти ухвалили резолюцію з вимогою відставки Януковича "за зраду українського народу". Цього ж дня студенти організували живий "євроланцюг" між Києвом і Перемишлем довжиною 625 км.
У ніч з 29 на 30 листопада спецпідрозділ "Беркут" жорстоко розігнав мітингувальників. Перед цим, близько 4-ї години ранку, на Майдан вантажівками почали завозити елементи новорічної ялинки. Тоді ж загони міліції оточили мирних активістів і почали їх відтісняти. В результаті десятки людей були по-звірячому побиті, серед них було багато студентів. Беззахисні люди тікали від озброєних "беркутівців" до Михайлівського собору. Цей день став переламним моментом. 1 грудня на Майдані було вже пів мільйона обурених свавіллям влади людей. Лунало: "Ката на нари" і "Януковича на йолку". З того дня людей на Майдані ставало дедалі більше. Першу безуспішну спробу розігнати активістів влада зробила в ніч з 10 на 11 грудня. 16 січня Верховна Рада України ухвалила "диктаторські закони", які обмежували свободу громадян. А вже 19 січня мирна фаза протестів переросла в силову. 22 січня на Майдані загинули перші активісти - вірменин Сергій Нігоян і білорус Михайло Жизневський. Роман Сеник зі Львівщини отримав тяжкі поранення й помер в лікарні 25 січня. Спротив тривав. Найбільше людей загинуло з 18 - 20 лютого - понад 100 осіб. Всіх їх згодом назвуть Небесною Сотнею. У ніч з 21 на 22 лютого Янукович втік із країни. Революція Гідності завершилася перемогою українців. Московити не змогли, звісно, змиритися зі зміною вектора України, і почалася війна - спочатку анексія Криму, потім війна на Донбасі, а тепер і велике вторгнення, якому Україна чинить героїчний спротив ось уже 2 роки поспіль. Ми пам'ятаємо і низько схиляємо голову перед кожним, хто загинув за свободу тоді, і хто віддав своє життя вже під час цієї, десятирічної війни із жорстоким ворогом. Перемогли майже беззахисні тоді, переможемо і зараз. 

До 10-річчя Майдану в столиці 18 - 20 лютого відбудеться низка заходів.

Бібліотека ім. П. Й. Панча підготувала фотодокументальну виставку "Не серед нас, та разом із нами. У серцях, пам'яті, думках". 

Перегляд документальної стрічки "Крим SOS"

У середу, 21 лютого о 14:00 запрошуємо на перегляд документальної стрічки "Крим SOS". Показ присвячений річниці спротиву окупації Криму. Вхід вільний.
Стрічка розповідає, як у перший день російської окупації півострова активісти Таміла Ташева, Севгіль Мусаєва та Алім Алієв створили сторінку Крим SOS у Facebook, щоб надавати оперативну та перевірену інформацію про ситуацію в Криму. Згодом вони почали допомагати переселенцям не тільки з Криму, але і з Донбасу, де йдуть військові дії.Організація почала стрімко розвиватися, стала партнером ООН в Україні у справах біженців, створила три офіси в Києві, Херсоні та Львові. Нині Крим SOS надає екстрену гуманітарну, правову, психологічну допомогу внутрішньо переміщеним особам, бореться за повернення Криму в Україну. За два роки діяльності Крим SOS надала підтримку понад 200 тисячам осіб.

Показ організовано за підтримки ГО "Докудейз" Кіноклуби Docudays UA.

Науково-популярна лекція "Українські мандрівники минулого"

15 лютого у бібліотеці Панча відбулася науково-популярна лекція мистецтвознавця, працівника культури, мандрівника Володимира Кузика "Українські мандрівники минулого".
Відвідувачі заходу здійснили захоплюючу подорож світом з відомими мандрівниками, занурились у минуле і відкрили для себе історії життя та подорожей чотирьох видатних українців: Юрія Лисянського, Юрія Кульчицького, Миколи Миклухо-Маклая та Дмитра Яворницького.
Українська земля багата на талановитих людей, які не лише творили історію на своїй Батьківщині, але й досліджували світ, роблячи цінні наукові відкриття, досліджуючи культури інших народів світу та знайомлячи світ з українською культурою.

Юрій Лисянський - український мореплавець, географ та дослідник. Здійснив перше кругосвітнє плавання, описав свої пригоди у книзі "Подорож навколо світу на кораблі "Нева" у 1803-1806 роках", відкрив острів у Тихому океані, який був названий на його честь, зробив значний внесок у розвиток географії та океанографії.

Юрій Кульчицький - український військовий, дипломат, перекладач та мандрівник. Відомий як перший українець, який відвідав Відень. Відіграв важливу роль у звільненні Відня від турецької облоги у 1683 році. Заснував кав'ярню у Відні, яка стала однією з найвідоміших у місті. Вважається одним із популяризаторів кави у Європі.

Микола Миклухо-Маклай - український мандрівник, етнограф, антрополог та біолог. Здійснив дослідницькі експедиції до Нової Гвінеї, Меланезії та Малайського архіпелагу, де вивчав життя та культуру аборигенів. Зробив значний внесок у розвиток етнографії, антропології та біології. 
Дмитро Яворницький - видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, знавець історії запорозького козацтва. Його загальновизнано як одного з найважливіших дослідників запорозького козацтва та автора його першої всебічної історії.

Ці та багато інших українських мандрівників у минулому зробили значний внесок у розвиток світової науки та культури. Їхні подорожі та дослідження свідчать про невтомну жагу до знань, сміливість та відкритість до нового.