Книжкова виставка "У світі ідей і образів Петра Панча" (До 133-річчя з дня народження письменника)

Петро Панч, справжнє ім'я якого Петро Йосипович Панченко, є однією з видатних постатей української літератури ХХ століття. Народився 4 липня 1891 року в селі Валки на Харківщині, він став відомим своїми соціально-змістовними творами, які часто розкривали важливі питання сучасного суспільства. Перші кроки у літературі Петро Панч зробив ще в юності, але справжню славу йому принесла прозова творчість. Його перші твори з'явилися на сторінках українських журналів у 1920-х роках. Одним з найвідоміших його романів є "Гомоніла Україна" (1954), який став важливим документом епохи і високохудожнім твором, що змальовує життя українського села в період революції та громадянської війни. Однією з ключових рис творчості Панча було глибоке розуміння людської психології та соціальних процесів. Його герої — це завжди живі, багатогранні особистості, які стикаються з реальними проблемами і шукають шляхи їх вирішення. Він майстерно передавав атмосферу часу, відтворюючи дух епохи у своїх творах. Петро Панч також відзначився як один з засновників і активних учасників літературного об'єднання "Плуг". Це було важливе літературне угруповання, яке поставило за мету підтримку та розвиток української культури та літератури. На жаль, життя Петра Панча було нелегким. Радянська система, до якої він належав, мала свої вимоги і обмеження, що позначилося на його творчості. Проте, попри всі труднощі, він залишив незабутній спадок у вигляді своїх творів, які і сьогодні залишаються актуальними і цікавими для сучасних читачів. Петро Панч помер 1 грудня 1978 року, але його ім'я назавжди залишиться в історії української літератури як символ високого мистецтва та відданості рідному слову. 

До 133-річчя з дня народження Петра Йосиповича Панча, письменника, чиє імя з гордістю носить наша бібліотека, ми підготували книжкову виставку.

Олена Пчілка - барви особистости та феномен духу (до 175-річчя від дня народження)

Сьогодні виповнюється 175 років від дня народження Олени Пчілки (1849 -1930) – української письменниці, мецената, перекладача, етнографа, фольклориста, публіциста, громадського діяча, першої в Україні жінки-академіка.
До цієї дати бібліотека ім. П. Й. Панча підготувала історико-бібліографічну довідку.
Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова, в одруженні – Косач) народилася 29 липня 1849 року в місті Гадячі на Полтавщині. Батько майбутньої письменниці Петро Якимович Драгоманов був людиною високоосвіченою та передовою для своєї доби, знав іноземні мови, передплачував книжки й журнали. Початкову освіту здобула вдома, продовжила навчання в Київському зразковому пансіоні шляхетних дівчат. В Києві Олена мешкала в свого брата, Михайла Драгоманова, згодом відомого публіциста й громадського діяча, який мав великий вплив на формування її світогляду. Ця пора дала Олені Пчілці багато. Опинившись у середовищі «Старої громади», вона переймається їхніми поглядами, тут знайомиться з Михайлом Старицьким і Миколою Лисенком. У 19 років Ольга виходить заміж за Петра Антоновича Косача й переїздить із ним до Звягеля. Попри сімейні клопоти Олена Петрівна вивчає народний побут і народну творчість, записує пісні, обряди тощо. У 1876 році в Києві вийшла друком книжка Олени Пчілки «Український народний орнамент», яка принесла їй славу першого в Україні знавця цього давнього й самобутнього різновиду народного мистецтва. 25 лютого 1871 року в сім’ї Косачів народилася друга дитина – донька Лариса, яка згодом стане відомою всьому культурному світові письменницею під псевдонімом Леся Українка. У 1879 році сім’я переїхала до Луцька, а 1880 року – до села Колодяжного Ковельського повіту, де вони купили невеличкий маєток. Саме в Колодяжному почалася активна художня творчість і видавнича діяльність Олени Пчілки. У тому ж році вона закінчила підготовку до друку невідомих до того читачеві «Співомовок» Степана Руданського. З 1883 року вона починає друкуватися у львівському журналі «Зоря», допомагає Михайлові Старицькому у виданні альманаху «Рада». Багато праці доклала Олена Пчілка разом із галицькою письменницею Наталею Кобринською до видання альманаху жінок-письменниць «Перший вінок» (1887). У 1886 році вийшла друком поетична збірка Олени Пчілки «Думки-мережанки». Слідом за першою збіркою письменниця друкує нові й нові свої поезії. Також Олена Пчілка – автор багатьох оповідань, у яких змальовано життя тогочасної української інтелігенції. Серед кращих творів – «Товаришки», «Світло добра і любови», «Солов’їний спів», «За правдою». Писала спогади й нариси про видатних діячів української культури. З 1906 до 1914рр. – редактор і видавець журналу «Рідний край» із дитячим додатком «Молода Україна», який став першим періодичним виданням для дітей у Наддніпрянській Україні, газети «Гадяцького земства» (1917 – 1919). Писала вона й п’єси, організувала аматорський дитячий театр. Її талант виявився також у перекладацькій діяльності. Перекладала як російських класиків, так і світових геніїв. Соціалізм Олена Пчілка не сприйняла, вважала його утопією. У 1920 році її заарештували за контрреволюційні виступи. Після звільнення жила в Могилів-Подільському, з 1924 року – в Києві. Працювала в комісіях Всеукраїнської академії наук, з 1925 – член-кореспондент ВУАН. Попри всілякі заборони спілкувалася Олена Пчілка виключно українською мовою, була справжньою українською націоналісткою. Одного разу різко виступила проти святкування в українських "Просвітах" ювілею Льва Толстого. "А чому не Шевченка?" - спитала вона. На шевченківському святі Олена Пчілка вийшла на сцену й обгорнула бюст Кобзаря синьо-жовтим прапором, а коли комісар Крамаренко скинув прапор на землю, підняла його й крикнула:"Ганьба Крамаренкові!" Восени 1929 року до неї в двері постукали співробітники ГПУ. На той час Олена Пчілка вже не могла підвестися з ліжка. 

Вони шукали щось у кімнаті, але не знайшли:

- Адєвайтєсь, пайдьом с намі!

- Я сама не можу йти. Я тепер ходжу, тільки як мене підтримують.

Ґебіст пішов дзвонити до вищого начальства:

- Старуха бальная і нє ходіт. Шта дєлать с арєстованнай?

Прийшов наказ: "Может аставацца". 
Померла вона 4 жовтня 1930 року в Києві. Похована на Байковому кладовищі.

В біліотеці ім. П. Й. Панча ви можете ознайомитися з її творчою спадщиною. 

Переходимо на літній графік роботи

Шановні користувачі!

Повідомляємо вам, що з 1 липня по 31 серпня 2024 року бібліотека переходить на літній графік роботи.

Бібліотека обслуговує користувачів:

📅З понеділка по четвер – 11:00-19:00

📅П’ятниця – 11:00-17:45

😎Субота, неділя – вихідні дні.

🎈Останній четвер місяця – санітарний.

Книжкова виставка "Конституція України - основа всіх основ"

Шановні читачі! 

Пропонуємо Вашій увазі книжкову виставку "Конституція України - основа всіх основ".
Конституція України – Основний Закон країни, відповідно до ст. 1 якого Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою, демократичну суть якої конкретизує ст. 5, проголошуючи Україну республікою за формою правління, а також закріплюючи в українській державі принцип народовладдя.
Термін "Конституція" вживали ще в період рабовласництва та феодалізму. В епоху буржуазних революцій XVIII ст. Конституція відіграє роль основного правового акта держави, який визначає основи її політичного та економічного ладу.
Зазначимо, що наша Конституція, відома як Конституція Пилипа Орлика, прийнята 5 квітня 1710 року, була однією з перших не лише в Європі, а й у світі. Затверджено її як "Правовий Уклад та Конституція відносно Прав і Вольностей Війська Запорозького".
Конституція Пилипа Орлика засвідчила, що українці - свідома нація, яка боролася й буде боротися за свої права та ідею. І хоча цей «Правовий уклад» чинності не набув, оскільки був написаний в умовах вигнання, але принципи, закладені в Конституції, свідчили про зародження поглядів на демократичний устрій організації війська та про його національну ідентифікацію в межах суверенної держави вже на початку XVIII століття.
Конституція УНР від 29 квітня 1918 року - також помітне явище в розвитку конституційного законодавства України. Після проголошення УНР постало питання про необхідність прийняття Основного Закону. Його принципові засади від імені конституційної комісії сформулював Михайло Грушевський. В основу Конституції було покладено ідею поділу влади з метою гарантування демократичного розвитку української держави.
Після проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року постало питання про конституційні засади нової держави. Згідно з Законом України "Про правонаступництво країни" до ухвалення нової Конституції України мала діяти Конституція Української РСР.
Наступні роки в конституційному процесі були складними. 11 березня 1996 року конституційна комісія схвалила проєкт Основного Закону та передала його на розгляд Верховній Раді, яка 24 квітня прийняла його за основу. 5 травня 1996 року було створено Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України з доопрацювання проєкту Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія закінчила свою надскладну роботу, адже до проєкту було подано понад 5000 змін і доповнень.
28 червня 1996 року було прийнято нову Конституцію України. Україна - єдина держава на пострадянському просторі, яка парламентським шляхом отримала свою нову демократичну Конституцію.
Згідно зі статтею другою "Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною".
Під час війни, яку веде проти нас Росія, ми захищаємо свої кордони, закріплені, зокрема, й Основним Законом. А по закінченні війни прагнемо мирного життя в справжній, не декларативній, правовій українській державі.

Перегляд художнього фільму "Великі очі"

5 липня о 14:00 запрошуємо вас на перегляд художнього фільму "Великі очі" (режисер Тім Бертон).

Заснована на реальних подіях драма, що розповідає про життя художниці Маргарет Кін, автора неймовірно популярних, зворушливих портретів дітей з величезними очима. Чоловік художниці Волтер Кін видавав її роботи за свої, пояснюючи це тим, що картини, намальовані жінками, погано продаються. Завдяки цій брехні він здобув світову популярність, але Маргарет вирішує повернути собі авторство ...
Вхід вільний.

«Андрій Лаговський» Агатангела Кримського - перший український модерністський інтелектуальний філологічний роман

Агатангел Кримський

«…Не читайте того, що вам ворушить нерви: не читайте щоденних газет…»

Агатангел Кримський

Цього року в бібліотеку ім. Петра Панча надійшов роман «Андрій Лаговський» (Київ, Віхола, 2023) Агатангела Кримського, який ми замовляли для нашої бібліотеки більше року тому. Шанований нами літературознавець Володимир Панченко у своїй книжці «Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 «слайдів» (Київ, Ярославів Вал, 2019) в хронологічному додатку про 100 кращих творів української літератури ХХ століття поставив цей роман на четверте місце після «Дороги»(1901) Василя Стефаника, «Землі»(1901) Ольги Кобилянської і «Мойсея» (1905) Івана Франка.
Це перший український модерністський інтелектуальний філологічний роман, якому присвячена наша невеличка книжкова екпозиція.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Як завжди по вівторках в нашій бібліотеці відбулося зібрання розмовного клубу з англійської мови "Talk Time".
Зустріч у клубі "Talk Time" - це не лише можливість попрактикуватися в англійській мові, але й чудовий спосіб розширити коло своїх знайомств та отримати нові знання.
Якщо ви хочете покращити свою розмовну англійську мову та знайти нових друзів, тоді завітайте до нашого розмовного клубу "Talk Time".