Книжкова виставка «Кардинал української літератури» (До 135-річчя від дня народження Миколи Зерова)

Микола Костьович Зеров (1890 - 1937) - поет, літературознавець, майстер сонетної форми та перекладач античної поезії. А також легендарний професор, на лекції якого приходили навіть викладачі, покидаючи своїх студентів, лідер неокласиків і той, кого називали «живим сріблом» і «Золотоустом».
Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в повітовому місті Зінькові в інтелігентній учительській родині. «Батько - вчитель, потім - завідуючий городською школою, нарешті - з 1905 р. - інспектор народних шкіл; мати - з дрібного землевласницького роду Яреськів - з-під Диканьки, роду козацького, але доказующого дворянство», - так писав Зеров в листі до М. Плевако від 24 лютого 1924 р. (Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років. Київ, «Кліо», 2015, стор. 215). Батько Зерова Кость Іраклійович піклувався про освіту дітей. У родині було одинадцятеро дітей, з яких до повноліття дожило лише семеро і троє з них стали відомими діячами: один із братів Миколи Зерова став вченим ботаніком, академіком АН УРСР, а інший - письменником, відомим під літературним псевдонімом Михайло Орест. Навчався в школі «в одній групі з Павлом Губенком (котрий тоді ще не був Остапом Вишнею)».

Життя Миколи Зерова видалося надзвичайно складним. У 33 роки Микола Зеров став професором української літератури Київського інституту народної освіти.
Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока майстерність творів Зерова вражали сучасників.

"Я відчуваю людину, як рана сіль..." (До 105-річчя від дня народження Григорія Тютюнника)

Сьогодні виповнюється 105 років від дня народження Григорія Михайловича Тютюнника, українського письменника, поета, лавреата Шевченківської премії за роман "Вир" (посмертно).
Народився Григорій Михайлович 23 квітня 1920 року в с. Шилівка на Полтавщині (Зіньківська громада). Вчився добре, ще в школі в районній газеті було надруковано його вірш. У 1938 році вступив до Харківського університету на літературний факультет. Разом із ним навчався Олесь Гончар. Звідти й пішов добровольцем на фронт. Був двічі поранений, двічі тікав із полону, через важкі поранення його комісували. Повернувся з інвалідністю - до 1949 року носив у легенях уламок снаряду. Університет закінчив у 1946 році, учителював у селі Кам'янка-Бузька на Львівщині, з 1956 року - співробітник журналу "Жовтень" ("Дзвін"). Помер у 42 роки (29 серпня 1961р.). Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.У 1950 році в журналі "Радянський Львів" було надруковано перше оповідання Григорія Тютюнника "Мирон Розбийгора", у 1951 році вийшла збірка оповідань "Зорані межі", у 1956 році - повість "Хмарка сонця не заступить". Над романом "Вир" письменник почав працювати у 1956 році, у 1960-му вийшла перша книга, в 1962 - друга, а в 1963 році твір було відзначено Шевченківською премією. Після смерти письменника у 1961 році було надруковано поетичну збірку "Журавлині ключі" і роман "Буг шумить".

"Вир" - велике епічне полотно, де проявилася любов автора до села, природи й народу, події відбуваються на тлі Другої світової війни й повоєнних років. Одних персонажів там близько 180, але герої у Тютюнника не "пласкі", а живі, кожен зі своїм характером. І хоча твір став величезною подією, Тютюннику закидали патріархальну обмеженість і те, що він не бачив "радісних перспектив колгоспного ладу". У 1983 році вийшов художній фільм Станіслава Клименка "Вир", відзнятий на кіностудії Довженка.
Нагадаємо, що у Григорія Тютюнника був брат по батькові - Григір, який є найкращим українським новелістом другої половини ХХ століття, теж Шевченківський лавреат. Спілкуватися брати почали вже в дорослому віці. Григір дуже тепло відгукувався про свого брата Григорія, відзначав його доброту й людяність. Коли Григір почав писати свої перші твори російською мовою, брат зауважив: "Тільки знай, братику, мова - душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню мову? Ти обов'язково зайдеш у цей тупік і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу".
Григір Тютюнник казав: "Мало - бачити. Мало - розуміти. Треба любити. Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові".
Запрошуємо вас, шановні читачі, до нашої бібліотеки, де ви зможете ознайомитися з творчістю братів Тютюнників.

Книжкова виставка "Чорнобиль - незагоєна рана української землі"

Цей дощ - як душ. 

Цей день такий ласкавий. 

Сади цвітуть. 

В березах бродить сік. 

Це солов"їна опера, Ла Скала! 

Чорнобиль. Зона. 

Двадцять перший вік.

Ліна Костенко

Кожна людина знає про трагедію, яка сталася в районі Прип'яті (Київська область) 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Руйнування мали вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Аварію на Чорнобильській АЕС було визнано найбільшою техногенною катастрофою в історії як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Радянські громадяни були частково поінформовані про аварію на Чорнобильській атомній електростанції тільки через кілька діб: напівбрехню офіційно повідомила газета «Правда».

Попри високий рівень радіаційного забруднення в Києві комуністична влада не скасувала демонстрацію 1 травня (урочистості на Хрещатику в Києві з нагоди традиційного святкування Міжнародного дня праці)  і велоперегони 4 травня.

Майже за два місяці після аварії, 3 липня 1986 року, на позачерговому засіданні Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу було заслухано та обговорено «Доповідь Державної комісії з розслідування причин аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року». У тому втаємниченому Протоколі цілком точно сказано, що саме фізика реактора РБМК визначила масштабність аварії. Персонал ЧАЕС не знав, що реактор може «розігнатися» до такої потужності.
Через роки українська атомна станція знову опинилася в небезпеці. Понад місяць в окупації, загроза витоку радіації, 600-годинна зміна персоналу – усі ці події пережив Чорнобиль на початку повномасштабної війни. А цього року у ніч на 14 лютого по саркофагу, яким був накритий 4 енергоблок Чорнобильської АЕС, прицільно вдарив російський дрон.

Киянам-читачам нашої бібліотеки не потрібно розповідати про жахливі результати цієї рукотворної катастрофи, вони все це добре знають та відчувають на собі. Саме тому в нашій виставці цього року ми звертаємо увагу відвідувачів на обмежену кількість книжок, а саме на роман «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього» Світлана Алексієвич, окремі уривки з есею Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко «Є поети для епох», на книжку Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття».
Поетеса Ліна Костенко впевнена, що висновків з цієї трагедії не зроблено, а Україна й надалі не гарантована від подібних катастроф.

Її дочка письменниця Оксана Пахльовська дає свою оцінку трагедії:
«Радянська система залишала людині одну-єдину свободу - вмирати. Без права знати причини і масштаби смерті. Чорнобиль, «мирний атом» по-радянськи, - це 400 бомб Хіросіми. Ядерна війна Росії проти поглинутих нею народів. Ядерна війна комунізму проти людини... У 1933-му в України - «житниці Європи» - було відібрано хліб. У суспільства відібрали право на одну з базових потреб людини - їсти. У 1986-му в цього суспільства було відібране ще одне базове право - дихати. В України була відібрана земля, вода, повітря. Чорнобиль для мене - у 1986-му і сьогодні - це символ стосунків України з Росією, символ безчесного ставлення Росії до сусідніх країн, загалом до природи, загалом до людини. Це «СПОВІЛЬНЕНА КАТАСТРОФА», - а саме це і є незмінна історична формула українсько-російських стосунків. Нас обволікає ця смерть. Де пройшла Росія, лишила за собою зґвалтовану землю. Зґвалтована Ґея. Зґвалтована мати. Сьогодні відчуваю - НЕПРОЩЕННЯ. Ніколи, ніде, ні за яких умов. По-християнськи годилося б прощати. Втім, є злочини, за які можна тільки проклясти. Для нас Чорнобиль - трагедія. Але в російській історії - це тавро. Атомним вогнем поставлена печать злочину».

Будьмо оптимістами, думаємо, розумнішаємо, пам’ятаймо і поважаємо всіх тих громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вдов і вдівців померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та донатимо на ЗСУ.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Два дні поспіль у бібліотеці імені П.Й. Панча успішно працював розмовний клуб з англійської мови «Talk Time». Якщо ви прагнете вдосконалити свої навички спілкування англійською та познайомитися з цікавими людьми, тоді приєднуйтесь до нашого клубу. Ми чекаємо на вас щопонеділка та щовівторка об 11:00 у бібліотеці імені П.Й. Панча.

Ваші подарунки - наше натхнення

Починаємо новий тиждень з приємних сюрпризів.
Друзі, від щирого серця дякуємо усім вам за подаровані книжки! 
Кожна сторінка відкриває новий світ, до якого ви запрошуєте наших читачів, і за це ми неймовірно вдячні.
Ваші подарунки надихають, тішать і додають мотивації читати ще більше. 

Дякуємо вам!

Воркшоп “Весна. Медитація. Фарби”

Життя у постійному стресі схоже на марафон, якому немає ні кінця ні краю. Пропонуємо вам зробити паузу. Зупинитись. Вдихнути. І відчути весну — через кольори, тишу і спільну творчість.
Ця зустріч — простір для себе. Тут буде краплина медитації, налаштування на власні відчуття. А потім — творча свобода — акрилові фарби, полотно і натхнення. Не обов’язково бути художником. Важливо лише бажання створити щось, що заряджатиме вас теплом і надією, думками, що підтримають вас шляхом до Перемоги.
🖌 Усі матеріали для творчості забезпечують організатори, а ваші картини залишаться з вами — як спогад про день, коли ви вибрали себе.
Зустріч проведуть волонтерки, засновниці ініціативи “Культ_о_Во”:
Любов Єремічева та Анна Дерев’янко.
📅 Коли: неділя, 27 квітня, 13:00
📍 Де: бібліотека ім. П. Панча (поруч зі ст.м «Олімпійська»)
🔗 Реєстрація за телефоном (044) 287-40-46.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Два дні поспіль у бібліотеці імені П.Й. Панча успішно працював розмовний клуб з англійської мови «Talk Time». Якщо ви прагнете вдосконалити свої навички спілкування англійською та познайомитися з цікавими людьми, тоді приєднуйтесь до нашого клубу. Ми чекаємо на вас щопонеділка та щовівторка об 11:00 у бібліотеці імені П.Й. Панча.