Інформаційно-просвітницька година «У полум'ї був спервовіку, і в полум'я знову вернуся»

У бібліотеці ім. Петра Панча відбулась інформаційно-просвітницька година «У полум'ї був спервовіку, і в полум'я знову вернуся», присвячена 140-річчю від дня народження поета, перекладача Володимира Юхимовича Свідзінського, творчість і доля якого оповиті легендами.

Дослідниця творчості спаленого живцем поета Елеонора Соловей пише, що він починав як співець Поділля. Дебютував  1912 р. у журналі «Українська хата». 1922 р. у Кам’янецькій філії ДВУ вийшла перша збірка «Ліричні поезії»; 1927 р. в Харкові — збірка «Вересень». Критичні відгуки про ці дві книжки були вкрай ворожі (у творах відсутні громадянські мотиви). Поет переходить у «внутрішню опозицію». «В цій позиції - єдиний його порятунок і надія на вижиття. Замкнутися, щоб зберегтися. Змаліти, щоб не помилитися у власній суті. Стати збоку, щоб не бути співучасником...», - писав пізніше про Свідзінського Василь Стус. Передчуваючи свою долю, Свідзінський писав: «В полум’ї був спервовіку, і в полум’я знову вернуся…». Всі сучасники стверджували, що Володимир Свідзінський був людиною толерантною, м’якою та лагідною в побуті. Проте він виявляв надзвичайну твердість, упертість і непоступливість, розкриваючи такі теми як національна ідентичність, патріотизм і віра. Коли брат Вадим умовляв його покинути писати вірші, а надто українською мовою, він відповів тихо, але твердо: «Не можу. Мушу». Коли його знайомі сестри Пилипинські, потерпаючи за долю Свідзінського, спробували порадити йому «писати на сучасні теми», він ніяково пояснив, що «вірші у нього народжуються самі собою». Саме так, сама собою у 1939 році народилася поезія «Блукаю вдень то в луках, то в гаю…», яку надзвичайно високо цінив Василь Стус:

.…ніч владною рукою
Мій осяйний переміняє світ.
Тоді іду блукати в інші луки,
Там холодом північної роси
Торкаються мене невидні руки
І з темряви, з Великої розлуки
Звучать давно безмовні голоси.

В останні роки життя поет працював над двома підсумковими поетичними збірками: одна під назвою «Медобір», друга в авторизованому машинописі не має назви (умовно прийнято для неї назву одного з рукописів — «Поезії»). Його остання прижиттєва збірка «Поезії» вийшла 1940 у Києві у видавництві «Радянський письменник» (друкувалася у Львові). Поет свідомо прагнув уберегти свій недрукований творчий доробок, переписуючи його в загальні зошити (вони згадуються у спогадах: Юрій Смолич. Розповіді про неспокій немає кінця. Київ, «Радянський письменник»,1972).
Один такий машинопис Олекса Веретенченко вивіз на еміграцію.  До зусиль Веретенченка зберегти пам’ять про поета і його творчість на еміграції долучилися Богдан Кравців, Яр Славутич. Зараз ми маємо можливість отримувати насолоду від знайомства з поезіями одногоз найяскравіших і найтрагічніших геніїв ХХ століття. Цінуємо це!

Дякуємо за нові книжки!

Вдячні нашому доброму другу та меценату Владиславу Солодовнику за постійну підтримку! 💖

Зустріч ГО «Джерело натхнення»: творчість без меж

Люди з особливими потребами, як ніхто інший, потребують нашої уваги, спілкування та підтримки. Але водночас — вони надзвичайно обдаровані, відкриті до світу і здатні дивувати своїми талантами. Бібліотека імені Петра Панча завжди прагне створити простір для самовираження і цієї неділі ми провели ще одну зустріч для митців з ГО "Джерело натхнення": Софія Альперт грала на піаніно, а Олександр Шаєв і Світлана Одинець читали свої вірші. Лунала музика, звучали поетичні рядки — і кожен відчував, що тут його чують і розуміють. Такі зустрічі доводять, що творчість не має меж.  

Щиро дякуємо всім, хто був з нами! Разом ми будуємо простір рівності, поваги та підтримки 💛

Концерт "Осінні барви"

31 жовтня о 15:00 запрошуємо вас на концерт «Осінні барви», який відбудеться за участю учасників студії естрадної пісні Будинку культури "Печерськ", талановитих учнів студії Тетяни Оленевої, чарівних виконавців поважного віку, для яких музика стала джерелом натхнення та життєвої енергії.

Цей концерт — про красу зрілості, силу творчості та невичерпну любов до музики. Приходьте, аби надихнутися, відчути осінню гармонію та підтримати тих, хто щодня доводить: ніколи не пізно творити.

✨ Вхід вільний
💛 Чекаємо на вас!

Презентація нової книги Ярослава Карпеця "Брате! Маєш крила..."

У четвер, 23 жовтня о 13:00 запрошуємо на презентацію книги українського письменника, журналіста, буктюбера, літературного критика, директора Видавничої майстерні YAR Ярослава Карпеця «Брате! Маєш крила…».
Книга «Брате! Маєш крила…» — це меморіально-експериментальна збірка, присвячена волонтеру Олексію Антонову, який загинув 30 березня 2022 року під час евакуаційної місії до міста Чернігів.
Цією книгою Ярослав Карпець вшановує памʼять загиблих волонтерів — тих, хто віддав життя заради України.
Вхід вільний.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk time»

Два дні поспіль у бібліотеці імені Петра Панча успішно працював розмовний клуб з англійської мови «Talk Time». Через повітряну тривогу заняття довелося проводити у бібліотечному укритті, але ніщо не завадить людям, які прагнуть знань, отримати їх. Якщо ви хочете вдосконалити свої навички спілкування англійською та познайомитися з цікавими людьми — приєднуйтесь до нашого клубу, який збирається кожного понеділка та вівторка об 11:00.

"Психологічні етюди нашого життя": Творча зустріч з поетесою та професоркою Оленою Ткаченко

Незвичайна палітра талантів: докторка медичних наук, професорка неврології, невтомний педагог, практикуючий лікар і водночас — тонка лірична поетеса. Як ці, здавалося б, несумісні світи поєднуються в одній людині? Відповіді на цю таємницю людської душі ми шукали на творчому вечорі поетеси Олени Ткаченко з шанувальниками її таланту.

Пані Олена присвятила медицині все життя. Однак, з початком повномасштабного вторгнення саме поезія стала тією внутрішньою опорою, що дозволила зберегти емоційну стабільність на тлі хаосу й невизначеності. З того часу світло побачили три її поетичні збірки — літопис стійкості, по одній за кожен рік великої війни. Вони розповідають про душу звичайної людини в епіцентрі карколомних подій: її крихкі відчуття, глибинні страхи та проміні надії.
«Нас темінь випробовує на міцність» — так, із дещицею сарказму, авторка описує часи постійних блекаутів, які, на жаль, можуть повторитися й цієї зими. Проте, на переконання пані Олени, все, що відбувається, веде до неминучого розвитку — як особистого, так і суспільного.
Особливим захопленням поетеси останнього часу стали переклади сонетів Шекспіра, які у її інтерпретації набули сучасності та актуального звучання.
Наприкінці зустрічі, коли з аудиторії пролунало одвічне запитання: «А що ж буде далі?», ми отримали відповідь в одному з віршів поетеси: «І наша неодмінна Перемога поверне цілісність у світосприйняття». Це пророче бачення, з яким ми абсолютно та беззаперечно згодні!
Від щирого серця дякуємо пані Олені за щедро приділений час, за глибоке пізнання світу та теплоту людського спілкування! Це була зустріч, що подарувала надію.