«І сім зрадливих куль на вулиці Расіна…» (До Дня пам’яті Симона Петлюри)

У ці дні травня 2026 року Голова Директорії і Головний Отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра повертається до нас як символ боротьби за незалежність України. В час, коли українці знову, як і сто років тому, захищають свою свободу та волю зі зброєю в руках. Знову, як і сто років тому, від того ж ворога — росії. Симон Петлюра повертається до українців із забуття і безмежного інформаційного моря брехні про нього. І якщо забуття з 1991-го фактично відійшло у минуле, то брехні про Симона Петлюру не стало менше.
Представлені книжки в нашій виставці до Дня пам’яті Симона Петлюри «І сім зрадливих куль на вулиці Расіна…» дозволять відвідувачам бібліотеки зробити для себе висновок, чому саме ім’я Симона Петлюри (як до того Івана Мазепи, а значно пізніше Степана Бандери) стало символом боротьби нашого народу за свою незалежність, за самостійну Українську державу.
Перша (ліва) частина нашої виставки включає енциклопедичні та довідкові видання, в яких йдеться про життя С.В.Петлюри, його діяльність та загибель від куль більшовицького агента Ш.Шварцбарта, серед яких потрібно виділити том 8 «Енциклопедії історії України» (Київ, «Наукова думка», 2011), репринтне видання книжки Василя Іваниса «Симон Петлюра — президент України», яка вперше вийшла у1952 р. накладом 5-ї станиці союзу бувших українських вояків у м. Торонто (Канада).

Але головна книжка нашої експозиції — «Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну» Сергія Литвина (Київ, «Смолоскип», 2018). Нарешті у нас з'явилося комплексне дослідження життя і діяльності Симона Петлюри. Автор поставив собі за мету спростувати численні міфи та стереотипи і донести сучасникам і майбутнім поколінням правдиві свідчення про діяльність Симона Петлюри, живої, а не святої людини. Доводиться лише дивуватися схожості історичних паралелей із сьогоденням і тому, що наше суспільство не робить ніяких висновків з численних уроків історії. Чого варте «смакування» Олександром Довженком вигаданою розправою петлюрівців над арсенальцями. До речі, кияни поважного віку однозначно могли чути від своїх значно старших за віком сусідів по комунальних квартирах не дуже чемні слова про фільм «Арсенал» та його автора.

У другій (центральній) частині нашої виставки представлені книга «Статті» Симона Петлюри, до якої увійшли найважливіші літературознавчі та публіцистичні його твори й документи, твори українських письменників і поетів, присвячені С.В.Петлюрі. Серед них рекомендуємо звернути особливу увагу на п'ять книжок циклу історичних романів Василя Фольварочного «Симон Петлюра», на поезії Євгена Маланюка «25 травня 1926 року», «Сім літер, що палають в слові «Україна» музи Євгена Маланюка Наталі Лівицької-Холодної, чия творчість, на жаль, недостатньо відома широкому загалу читачів.
Текст першої сторінки спогадів Василя Короліва Старого про Симона Петлюру, представлений у нашій експозиції, сподіваємось, змусить Вас знайти в інтернет-ресурсах повні тексти цього автора про Симона Петлюру, його друга ще з дитячих років. Важко переживаючи загибель свого друга 25 травня 1926 р., В.Королів-Старий вже 29 травня завершує «З моїх споминів про Симона Петлюру». Від першої бурсацької зустрічі, мандрів полтавськими вулицями, дитячих бешкетів, ідейного «мазепинства» юного Симона — до двох варшавських зустрічей 1922 р. й довгої розмови «загалом 24 години без перерви».
Третя (права) частина нашої виставки присвячена іноземним союзникам Симона Петлюри в боротьбі з більшовицькою Росією. Серед цих книжок звертаємо вашу увагу на книжку польського журналіста та письменника М.Прушинського «Драма Пілсудського. Війна 1920» ( Київ, «Лібра», 1997), в якій йдеться про історичні події у Польщі та Україні у 1918-1920 років, про створення союзу Пілсудський — Петлюра, а також на відомі вислови одного із ідеологів сіонізму Володимира (Зеєва) Жаботинського, які повністю спростовують обвинувачення Симона Петлюри в розпалюванні антисемітизму в Україні. Окремі книжки дадуть Вам можливість ознайомитися з аргументами сторін роздутої сторічної кампанії по звинуваченню Симона Петлюри в антиіудейській політиці Уряду Директорії.

Зараз українці розуміють, що програти в цій війні — означає зникнути з міжнародної арени. Не всі наші громадяни мають можливість захищати країну на фронті, але будь-хто може долучитися до вивчення історії нашої України, яка була спотворена навпротязі останніх століть. І наша виставка — це маленька крапля в загальнодержавному опору агресії москви та відвертим фальсиікаціям з боку наших «українських гнид» (за дуже влучною характиристикою Симона Петлюри).
Ми беззаперечно переможемо, кожна людина вкладає в слово «перемога» своє розуміння, але це буде досягнуте ціною великої крові, великих жертв та руйнувань.
Героям — слава!