«І сім зрадливих куль на вулиці Расіна…» (До Дня пам’яті Симона Петлюри)

У ці дні травня 2026 року Голова Директорії і Головний Отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра повертається до нас як символ боротьби за незалежність України. В час, коли українці знову, як і сто років тому, захищають свою свободу та волю зі зброєю в руках. Знову, як і сто років тому, від того ж ворога — росії. Симон Петлюра повертається до українців із забуття і безмежного інформаційного моря брехні про нього. І якщо забуття з 1991-го фактично відійшло у минуле, то брехні про Симона Петлюру не стало менше.
Представлені книжки в нашій виставці до Дня пам’яті Симона Петлюри «І сім зрадливих куль на вулиці Расіна…» дозволять відвідувачам бібліотеки зробити для себе висновок, чому саме ім’я Симона Петлюри (як до того Івана Мазепи, а значно пізніше Степана Бандери) стало символом боротьби нашого народу за свою незалежність, за самостійну Українську державу.
Перша (ліва) частина нашої виставки включає енциклопедичні та довідкові видання, в яких йдеться про життя С.В.Петлюри, його діяльність та загибель від куль більшовицького агента Ш.Шварцбарта, серед яких потрібно виділити том 8 «Енциклопедії історії України» (Київ, «Наукова думка», 2011), репринтне видання книжки Василя Іваниса «Симон Петлюра — президент України», яка вперше вийшла у1952 р. накладом 5-ї станиці союзу бувших українських вояків у м. Торонто (Канада).

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Повітряна тривога — не привід відміняти щотижневі зустрічі розмовного клубу з англійської мови «Talk Time» у бібліотеці ім. П. Й. Панча, заняття можна провести у бібліотечному укритті. Ми збираємося, щоб спілкуватися на цікаві та актуальні теми, обговорювати фільми, подорожі, культуру й повсякденне життя. В нас немає оцінок чи страху помилитися, лише підтримка, нові знайомства та корисна практика. І головне — бажання говорити англійською й розвивати свої мовні навички. Запрошуємо долучатися щотижня по понеділках та середах об 11:00.

Лекція Володимира та Світлани Петровських "Дивосвіт дитинства"

У культурному житті Києва окреме місце посідають люди, які не просто вивчають історію, а й уміють захопливо передавати її іншим. Саме такими є києвознавці Світлана та Володимир Петровські — дослідниками, популяризаторами історії столиці, засновниками і керівниками ГО "Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів" та цікавими оповідачами.

Вчора, після дуже важкої ночі, здавалося, що вдень киянам буде не до лекцій. Проте реальність приємно здивувала: попри втому, тривоги й складні обставини, у бібліотеці ім.  П. Й. Панча зібралися люди, які прагнуть світла і знань.
Захід був присвячений саме історії ляльки як культурного явища. Лектори розповіли про те, як змінювалося значення ляльки в різні часи: від сакральних і обрядових функцій до іграшки та мистецького об’єкта. Присутні дізналися про історію іграшки від першої єгипетської ляльки до сучасної Барбі, про те, як у світ прийшли мякі іграшки, характерні дяльки з трьома обличчями, театральні ляльки Буратіні, лялькові будиночки, які коштують мільйони фунтів стерлінгів, як Теодор Рузвельт сприяв появі ведмедика Тедді, а також про розвиток порцелянової авторської ляльки в сучасному світі.

Дякуємо лекторам Володимиру та Світлані Петровським за цікаву розповідь, а нашим чудовим відвідувачам за незламну жагу до знань!

Історії незламності: видатні автори з інвалідністю, які змінили світ (До Національного тижня безбар'єрності в Україні)

З 25 по 31 травня в Україні проходитиме Національний тиждень безбар'єрності. У сучасному суспільстві тема інклюзії набуває все більшого значення, а література стає одним із найважливіших інструментів формування емпатії та розуміння. Особливе місце у цьому процесі посідають твори авторів з інвалідністю — людей, які не лише подолали особисті труднощі, а й зробили вагомий внесок у світову культуру, науку та громадське життя.
Пропонуємо ознайомитися з кількома визначними книгами, що стали знаковими для різних поколінь читачів.

Гелен Келлер — «The Story of My Life» («Історія мого життя»)
Авторка втратила зір і слух у ранньому дитинстві, однак змогла здобути освіту та стати відомою письменницею і громадською діячкою. Її автобіографія описує шлях подолання бар’єрів комунікації та соціальної ізоляції. Книга стала символом сили людського духу та важливості інклюзивної освіти.

Стівен Гокінг «A Brief History of Time» («Коротка історія часу»)
Відомий фізик, який жив із бічним аміотрофічним склерозом (БАС), у цій книзі популярно пояснює складні космологічні концепції. Праця стала світовим бестселером і значно вплинула на популяризацію науки, демонструючи, що фізичні обмеження не є перешкодою для інтелектуальних досягнень.

Нік Вуйчич «Life Without Limits» («Життя без обмежень»)
Народжений без кінцівок, Нік Вуйчич ділиться власною історією прийняття себе та досягнення життєвих цілей. Книга надихає читачів долати труднощі й знаходити сенс у житті незалежно від обставин.

Фріда Кало «The Diary of Frida Kahlo» («Щоденник Фріди Кало»)
Мексиканська художниця, відома своїми емоційними автопортретами та поєднанням елементів народного мистецтва, символізму й сюрреалізму. Після важкої травми вона жила з хронічним болем, Її щоденник став важливим літературним документом, а записи відображають її внутрішній світ, творчість і боротьбу.

Жан-Домінік Бобі «The Diving Bell and the Butterfly» («Скафандр і метелик»)
Французький журналіст, письменник і головний редактор журналу ELLE France після інсульту опинився в стані «замкненого тіла» і написав книгу, моргаючи одним оком. Це розповідь про свідомість, свободу і людську гідність.

Однією з найвизначніших постатей в українській літературі є Леся Українка, яка через тяжку хворобу (туберкульоз кісток) більшу частину життя боролася з болем, однак це не завадило їй створити, зокрема, всесвітьньо відому «Лісову пісню». Її твори пронизані мотивами сили духу, боротьби та віри.

Серед сучасних авторів важливе місце займає українська письменниця Оксана Радушинська. Вона є поетесою, журналісткою та громадською діячкою, пересувається на кріслі колісному. У своїй книзі "Псалом Давида" вона розповідає про військового на псевдо «Давид», який підривається на ворожій розтяжці на Луганщині восени 2015 року. Після тривалого балансування на межі життя і смерті та ампутації ноги він стикається з невідомою дотепер реальністю і починає шлях до себе нового. Проте настає лютий 2022 року — і Давид знову одягає піксельний однострій. У нього за спиною не лише роки до­свіду та складних випробувань, а й кохання, яке потрібно зберегти. Бо ж лише любов, вірність, милосердя, віра й надія мають силу, що допомагає триматися і виживати за найскладніших обставин.

Книжкова виставка "Скарби слов'янського слова" (До дня слов'янської писемности та культури)

Щорічно 24 травня в Україні та інших країнах відзначають день слов'янської писемности й культури. До цієї дати бібліотека ім. П. Й. Панча підготувала книжкову виставку.
До 2023 року на це число (11 травня за старим стилем) припадав день пам'яти святих рівноапостольних Кирила та Методія. З 2024 року Православна церква України та Українська греко-католицька церква вшановують цих святих 11 травня за новим стилем, але дату офіційного свята не змінено. Вважається, що творцями першої слов'янської писемности є святі рівноапостольні брати Кирило та Методій. Певною мірою це міт, як і міт про першодрукаря Федорова (насправді задовго до Федорова у нас був Степан Драпан). Українці мали свою писемність задовго до Кирила та Методія, ще з часів князя Аскольда, коли у 860 році відбулося перше хрещення Руси, а про Кирила та Методія як започатковувачів кирилиці чи глаголиці ми починаємо говорити з 863 року. Беззаперечним доказом існування української писемности є протокирилиця, засвідчена на стінах Софії Київської, де ми бачимо суто наші графеми, що передавали звуки б, ш, ж, щ, яких не має латинська графіка. У чому ж полягає все ж таки значущість діяльности Кирила та Методія? А в тому, що вони не хотіли, аби християнство поширювалося в слов'янських землях латинською мовою. Їхній батько за національністю був болгарином, а мати грекинею, тож вони володіли одним із говорів болгарської мови: за одними джерелами, македонським, за іншими, це була одна із солунських говірок. У 860 році Кирило та Методій вирушають до Моравії з християнською проповіддю. Мешканці цієї країни не знали офіційної мови церкви латини. Тож брати не мали на меті створення абетки, вони хотіли лише перекласти Біблію на зрозумілу слов'янам мову. Церква спочатки виступила проти, але Папа Римський, оцінивши їхні заслуги (вони допомогли розшукати мощі святого Климента), зрештою дав свою згоду. Тож, не применшуючи просвітницьких заслуг Кирила та Методія, зазначимо лише, що вони вдосконалили те, що було. Деякі науковці вважають, що Кирило взагалі був творцем не кирилиці, а глаголиці. Навіщо ж їх міфологізували? Навіть наша перша політична організація кінця 1845 — початку 1846 років називалася Кирило-Методіївське братство, членами якої був Тарас Шевченко, Микола Костомаров та інші. Пов'язано це з політикою, а саме з ідеєю панславізму - тобто створили міт про єдину колиску трьох народів — українців, росіян і білорусів, щоб об'єднати в одну імперію та упокорити. Але мова — це не просто засіб спілкування, це те, що відрізняє нас від інших народів, це символ боротьби, культури, ідентичности. Саме тому росіяни весь час вчиняли лінгвоцид української мови безкінечними утисками й заборонами. Так само вони вчиняють і зараз на окупованих територіях — забороняють мову, знищують книжки, насаджують свою брехливу історію. Тож народ має усвідомлювати значення рідної мови, її роль у розвитку свідомого громадянина країни. Дізнаваймося більше про себе, свої витоки і дбаймо про мову, яка є нашим унікальним скарбом.

Інтриги, маски, логіка! Граємо в класичну "Мафію" по суботах з 12:00 до 16:00

Запрошуємо новачків і досвідчених гравців поринути у світ стратегій, інтриг та гострого розуму на безкоштовній грі в інтелектуальному клубі "Київські мафіозі".

Навіть якщо ви гратимете вперше — не хвилюйтесь, у вас все вийде! Приходьте, щоб розвиватися, долати бар'єри, знайомитись і просто класно проводити час у чудовій компанії. 

Сьогодні у бібліотеці ім.П.Й.Панча відбулась перша гра.

Бажаючі взяти участь у наступних іграх просто ставте + в коментах або доєднуйтесь до нас у суботу з 12:00 до 16:00 у бібліотеці ім.П.Й.Панча (вул.Велика Васильківська, 90).

При собі мати гарний настрій.

Книжкова виставка «День Героїв - борців за волю України» (До Дня Героїв в Україні )

«... Це правда, що не кожна нація уміє себе захищати. І не кожна, власне, захищається як воїн, а не як паяц. А ще кожна нація зобов’язана фіксувати свій захист, свої перемоги, поразки і своїх героїв і негідників бодай у слові. Художньому зокрема. Бо інакше наступні покоління не матимуть мотивації для прогресу і для зміцнення своєї держави». 

Марія Матіос

Ідея свята Дня Героїв виникла у середовищі українських націоналістів у часи ІІ світової війни. Уперше офіційно воно було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові: «Обов’язуючі організаційні свята є: свято соборності 22 січня, свято Героїв революції дня 23-го травня і День боротьби 31 серпня».

Микола Міхновський

Дата 23 травня була обрана не випадково. Бо ця дата – суміш трагедій: тут переплітаються смерті лідерів визвольного руху, що стали іскрою для нового покоління.У травні за дуже дивних обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23-го та 25 травня були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра. Це свято мало мобілізувати націю, нагадуючи про «кров героїв як основу революції». Свято Героїв під час Другої світової війни та після її завершення відзначали учасники визвольного руху. У перші роки святкували таємно: хвилина мовчання, наказ крайового Провідника, присяга новачків у кімнатах, прикрашених портретами Міхновського, Коновальця, Петлюри та прапорами.

Симон Петлюра

Символіка ОУН включала чотири смолоскипи біля могил – по одному за кожного лідера (Міхновський, Петлюра, Коновалець, інші).
Масові заходи біля могил полеглих супроводжувалися гімнами «Ще не вмерла Україна» та «Зродились ми великої години». Дзвони церков о 20:30, смолоскипи, почесна варта з юнаків і дівчат – все це створювало атмосферу непереможності. Цей день був особливим у середовищі української діаспори, яка популяризувала тяглість української військової традиції та героїзм воїнів від часів Давньої Русі, козаччини до двадцятого століття, наводячи приклад Української галицької армії, Січових стрільців, армії УНР, ОУН та УПА. Пам’ять про полеглих героїв, знакові битви вони вважали потужним мобілізаційним та патріотично-виховним чинником, який мотивував до боротьби за незалежність наступні покоління.

Євген Коновалець

Після 1991 року свято стало набувати популярності, особливо на заході України. Наразі свято не є офіційним, але традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає. Особливо з огляду на те, що з 2014 року українці відстоюють територіальну цілісність та право на вільний вибір розвитку своєї держави у війні з російським агресором.
В нашій книжковій експозиції головна увага ключовим поста- тям: Євгену Коновальцю, Миколі Міхновському і Симону Петлюрі як символам втрат.
23 травня 1938 року в Роттердамі загинув полковник Євген Коновалець – засновник Січових Стрільців, УВО та ОУН. Агент НКВС Павло Судоплатов підірвав бомбу в коробці шоколадних цукерок з України. Коновалець уособлює тяглість: від боїв у січні 1918 року у Києві до мрії про соборну державу. У роковини його смерті вшановуємо пам’ять усіх Героїв Української Національної Революції.

Твоє ім’я воскресне в громі бур
На тій землі, що знає ким ти був,
Що прийняла твоєї крови жертву, -
Воно злетить, мов пісня, у боях
І на знаменах золотом заграє.

3 травня 1923 року загинув Микола Міхновський, автор «Самостійної України» – ідеолог, що кинув виклик імперіям. А 25 травня 1926-го в Парижі московський агент Шварцбард застрелив Симона Петлюру. Ці смерті «кращих синів», як писала ОУН, у травні стали основою дати: вони нагадують, що ворог завжди полював на лідерів, але дух не вбити. В нашій виставці подані також матеріали про Степана Бандеру, який символізує боротьбу українців за свободу і волю у 1940-1950 роках.

Ці постаті – не ікони, а живі приклади. Євген Коновалець навчав січових стрільців у Білій Церкві, Микола Міхновський палко агітував за незалежність, Симон Петлюра фактично очолював Директорію. В умовах повномасштабної війни з Росією цей день набув ще глибшого і гіркішого значення – ми згадуємо полеглих героїв усіх часів, починаючи від Київської Русі – лицарів, козаків, Січових стрільців, повстанців, учасників УНР та УПА, ветеранів АТО і, звісно, захисників, які сьогодні б’ються на фронті за мирне майбутнє України. Але в липні 1992 року тодішня київська влада у вже начебто незалежній і самостійній Україні заборонила багатотисячному зібранню ветеранів УПА пройти по Хрещатику...
Схилимо голови перед мужністю та відвагою героїв, які боронили і нині захищають нашу країну. Пам’ять про них житиме вічно в наших серцях, а живим – наша безмірна вдячність і повага. Завдяки саме їм Україна жива!