«Андрій Лаговський» Агатангела Кримського - перший український модерністський інтелектуальний філологічний роман

Агатангел Кримський

«…Не читайте того, що вам ворушить нерви: не читайте щоденних газет…»

Агатангел Кримський

Цього року в бібліотеку ім. Петра Панча надійшов роман «Андрій Лаговський» (Київ, Віхола, 2023) Агатангела Кримського, який ми замовляли для нашої бібліотеки більше року тому. Шанований нами літературознавець Володимир Панченко у своїй книжці «Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 «слайдів» (Київ, Ярославів Вал, 2019) в хронологічному додатку про 100 кращих творів української літератури ХХ століття поставив цей роман на четверте місце після «Дороги»(1901) Василя Стефаника, «Землі»(1901) Ольги Кобилянської і «Мойсея» (1905) Івана Франка.
Це перший український модерністський інтелектуальний філологічний роман, якому присвячена наша невеличка книжкова екпозиція.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Як завжди по вівторках в нашій бібліотеці відбулося зібрання розмовного клубу з англійської мови "Talk Time".
Зустріч у клубі "Talk Time" - це не лише можливість попрактикуватися в англійській мові, але й чудовий спосіб розширити коло своїх знайомств та отримати нові знання.
Якщо ви хочете покращити свою розмовну англійську мову та знайти нових друзів, тоді завітайте до нашого розмовного клубу "Talk Time".

Благодійні надходження

Наша бібліотека отримала чудовий подарунок від добрих, небайдужих людей. 

Переконані, що ці шикарні видання стануть окрасою нашого фонду.
Щиро вдячні тим, хто розуміє значення книги в розвитку особистості й робить добро в цей надскладний час!

Літературна зустріч у бібліотеці ім. П. Й. Панча: Київський всесвіт з вікон будинку Роліт

5 червня бібліотека ім. П. Й. Панча стала свідком зворушливого та захоплюючого дійства – літературної зустрічі учнів 7-8 класів Спеціалізованої школи № 135 "Київський всесвіт з вікон будинку Роліт".
Талановиті юні дослідники презентували свої краєзнавчі роботи, присвячені будинку Роліт, який розташований поруч зі школою.
З захопленням та щирою емоцією вони ділилися зі своїми однолітками та гостями заходу цікавими фактами з історії цього знакового місця, яке колись було осередком творчого життя багатьох видатних українських письменників та поетів.
Літературна зустріч стала не лише платформою для презентації дослідницьких робіт, але й справжнім святом поезії та музики.
Учні декламували вірші авторів, які жили у будинку Роліт, та співали їхні пісні, наповнюючи бібліотеку щирими емоціями та атмосферою творчого натхнення.
Співробітники бібліотеки не залишились осторонь - бібліотекар І категорії Редько А. Г. презентував юним дослідникам книги по темі Роліт з фондів бібліотеки.
Учні з ентузіазмом скористалися можливістю не лише поглибити свої знання про історію будинку Роліт, але й ближче познайомитися з творчістю письменників, які жили та творили в його стінах.
Літературна зустріч у бібліотеці ім. П. Й. Панча стала чудовим прикладом того, як можна запалити серця дітей літературою, виховати у них любов до рідного слова та повагу до історичного минулого.
Щиро вдячні педагогам та учнім Спеціалізованої школи № 135, та сподіваємося, що такі зустрічі у новому учбовому році стануть регулярними.

Подорож у минуле: лекція про річку Почайна "До витоків легендарної річки. Український Йордан"

5 червня у бібліотеці ім. П. Й. Панча відбулася захоплююча лекція про історію річки Почайна, яку провів історик та краєзнавець Вадим Перегуда.
Вадим Перегуда багато років присвятив дослідженню цієї річки, яка колись відігравала важливу роль у житті Києва.
Під час лекції він поділився своїми знахідками та теоріями про витоки Почайни.
Згідно з його версією, пошук витоків слід вести в районі Вишгорода, на північ від хутора Редьки.
Вона живилася численними маленькими річками та джерелами, а також весняними розливами Дніпра.
На лекції були продемонстровані унікальні мапи з реконструкцією витоків Почайни, розроблені на основі деталізованої військової карти 1932 року.

Ці мапи дають нове уявлення про географію та гідрологію стародавнього Києва.
Вадим Перегуда також розповів про свої цікаві знахідки, на які він натрапив під час досліджень.
Лекція Вадима Перегуди стала справжньою подорожжю у минуле.
Вона допомогла слухачам по-новому поглянути на історію Києва та його річкових систем.
Ми щиро дякуємо Вадиму Перегуді за цікаву та змістовну лекцію!

Людина, яка підкорила небо. Київські адреси Ігоря Сікорського ( До 135-річчя від дня народження)

Ігор Сікорський

«… зупинятися лише на оплакуванні втрат – згубно. Треба багато працювати, щоб з наявного болота вийти на широку дорогу та просуватися вперед…».

Ігор Сікорський

«Історія будинків буває інколи цікавішою за людське життя».

Костянтин Паустовський

У 1993 р. в газеті «Правда України» під короткою гранично адресною назвою «Моя Тарасівська» відомий публіцист і письменник Григорій Кіпніс (літературний псевдонім К.Григор’єв) розповів про те, хто в різні роки мешкав на Тарасівській: «Це була вулиця поетів, художників, архітекторів, професорів, адвокатів, лікарів... Одне слово, вулиця інтелігентів. Але передусім і найбільше — вулиця поетів. Чи не тому, що сама Тарасівська — як поезія. Така питомо київська, вся в каштановому цвіту, вся в пахощах бузку, з камінною бруківкою, що круто збігає у бік річки нашого дитинства Либеді, з вузькими тротуарами з жовтої цегли, зворушливо описаної свого часу Паустовським, гарна, затишна, тиха. Знали поети, де жити і складати вірші...». І в іншому місці: «Так складалося, що медики або селилися тут, або просто народжувалися на Тарасівській, а потім уже ставали першокласними лікарями». Завдяки таким вулицям, як Тарасівська, багато в чому створювалася духовна аура Києва. «...У характері тодішнього київського життя, — писав Костянтин Паустовський, — ...у самій його південній мальовничості і — хтозна, — може, навіть у блиску та свіжості київських весен і в пишному цвітінні київських каштанів містилися, як тоді казали, якісь «флюїди», що породжували підвищений потяг до мистецтва». 

Тут народився Максим Рильський, що провів свої дитячі роки поза Києвом — у Романівці на Житомирщині. Жив на Тарасівській й інший поет — Лев Озеров, який згодом переїхав до Росії й перекладав там твори українських авторів, у різний час мешкали на Тарасівській Анна Ахматова (уроджена Горенко) (в будинку № 25) і Максиміліан Волошин (у будинку №4). У будинку, розміщеному поруч із «садибою Чайки», жив відомий український поет Василь Еллан-Блакитний. А на фасаді будинку №14 можна бачити меморіальну дошку, яка сповіщає, що тут у березні 1889 року жила і працювала Леся Українка.
Родина відомого київського військового лікаря Микити Маньківського жила тут у двоповерховому будинку під номером 20. Позаду основної споруди їхнього будинку стояв у дворі двоповерховий флігель, що його орендував професор історії, член Української Академії наук Микола Василенко, майбутній міністр освіти за гетьманського правління. 

У будинку під номером 18 мешкав ще один завідувач кафедри університету — професор-психіатр Іван Сікорський, батько знаменитого авіаконструктора Ігоря Сікорського, 135-річчю від дня народження якого присвячна наша книжкова полиця. 

Науково-популярна лекція «Польова квітка українського живопису Катерина Білокур»

Українська земля подарувала світові безліч видатних особистостей - багато художників, композиторів, акторів, спортсменів, політиків, вчених, мислителів, архітекторів, письменників народилися в Україні або мають українське коріння.
Окреме місце серед найяскравіших зірок на творчому небосхилі України займає художниця-самородок Катерина Білокур, видатний талант та тяжку життєву долю якої ми згадували сьогодні у бібліотеці ім.П.Й.Панча на лекції історика, культуролога, заслуженого працівника культури України Світлани Петровської «Польова квітка українського живопису Катерина Білокур».
Майбутняя мисткиня народилася в селі Богданівка (зараз Яготинський район Київської області). Малювати вчилась сама - вугіллям на стіні хати, саморобними фарбами на шматку тканини або просто паличкою на землі. Катерина не мала шкільної освіти, що завадило їй вступити до Миргородського технікуму художньої кераміки та театрального коледжу в Києві.
Зробити перші кроки на шляху професійного малярства їй допомогли педагоги Іван Григорович та Ніна Василівна Калити.
Не зважаючи на усі труднощі, художниця самовіддано працювала: могла пройти пішки кілька кілометрів у сусіднє село, щоб намалювати півонії. Квітів вона ніколи не зривала, вважала їх живими істотами і завжди малювала їх тільки на природі.
Заради малювання відмовилася від пропозиції вийти заміж, бо тоді її талант поглинули б діти та домашні турботи. Живопис став її єдиною любов'ю й захопленням. Батьки хотіли, щоб дочка була "як усі", забороняли Катерині малювати, нищили малюнки. У листопаді 1934 року Катерина Білокур, доведена до відчаю, побігла топитися до річки. Зайшла по груди у крижану воду і стояла там, прощаючись із життям. На щастя, це побачила її матір і майбутню всесвітньо відому мисткиню вдалося врятувати.
Особливу роль у її долі відіграла відома українська оперна співачка Оксана Петрусенко. В 1940 році Білокур написала їй листа й додала до нього свій малюнок калини. Малюнок так вразив співачку, що та знайшла Катерину, щоб познайомитися з талановитою художницею особисто. В 1940 році в Полтаві завдяки активності Петрусенко відбулася персональна виставка Білокур. Після цього доля стала до Білокур прихильною: її виставки тривали в усьому Союзі, а 1954 року вона взяла участь у Міжнародній виставці в Парижі, де її роботами захопився Пікассо. "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ", — казав він.
У хаті родини Білокурів у Богданівці у 1977 році відкрили Музей-садибу Катерини Білокур, на території якого знаходиться памятник видатній мисткині, створений її племінником Іваном Білокуром.
Також колекція полотен Катерини Білокур знаходиться у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, розташованого на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Дякуємо Світлані та Володимиру Петровським за цікавий екскурс у життя та творчість українки, що вразила весь світ своїми квітами.