Поетична колекція "Зимові візерунки"

Січень – початок нового року, нових звершень і мрій. Місяць святкувань і складання планів на майбутнє. Зима у розпалі, попереду ще люті морози та заметілі. Але всіх нас зігріває тепло люблячих сердець та світло у вікнах рідної домівки. Про це перше відео з нашої наша поетичної колекції "Зимові візерунки". 

Вірш Галини Потопляк читає Тетяна Алексюк.

Зимові хатинки, як білі грибочки,
Як лебеді білі, як білі сорочки,
Лелеки в спочинку, журавлики в зграї.
Зимові хатинки, як пташечки в раї.
У них три віконця, і двері, й місточок,
Горище, комора, довкола садочок.
І сіни похмурі, й світлиця, й лампада.
І в горщику - каша, і в серці - досада.
Зимові хатинки із рідного краю -
Це шепіт дзвіночків, це плач водограю.
Це слово, це пісня, а ще колискова,
Це припік, це двері й на щастя підкова.
І так там затишно, і так там біленько.
Там навіть у смутку сміється серденько.
Там борщик у мисці, там хліб і салина.
В зимовій хатинці живе Україна.
І я в ній живу, і сиджу на ослоні
І грію, і грію холодні долоні.
Вогонь в грубі блима і дух йде по хаті.
На ліжках застелені рядна картаті.
Живе в білих хатах дух правди і волі.
В ній з"Їли чимало і хліба, і солі.
І випили бочку, чи й дві медовухи.
Жили в ній і тещі, й недобрі свекрухи.
Але там любов, там любов брала гору.
Там баба заходила вранці в комору.
Там дід плів коші і маленькі корзинки...
Як теплі гніздечка зимові хатинки.

Показ фільму "Найкращий бос" у Кіноклубі бібліотеки ім.П.Й.Панча

У четвер, 4 січня, у Кіноклубі бібліотеки ім.П.Й.Панча пройшов показ художньої стрічки іспанського режисера Фернандо Леона де Араноа "Найкращий бос". 

Дія фільму  відбувається у провінційному іспанському містечку і розповідає про історію компанії з виробництва промислових ваг. З наближенням візиту комісії, за результатами якого відбудеться присудження місцевої нагороди за ділову досконалість, власник Бланко (Хав'єр Бардем) докладає всіх зусиль, щоб забезпечити ідеальний стан справ. Він невтомно працює над вирішенням проблем зі своїми працівниками, навіть якщо це означає переступити межу, яку не можна переступати. Дуже цікава стрічка з багатьма підтекстами та чудовими акторськими роботами. Але питання - чи вартує примарний успіх тої страшної ціни, яка сплачена за нього - в підсумку так і не отримує відповіді.

«Про козака Ося і москаля Ася» - дума-казка Степана Васильченка 1919 року для дорослих українців (До 145-річчя від дня народження Степана Васильченка)

Те, що нова «робітничо-селянська влада» Росії на чолі з більшовицьким урядом Лєніна зруйнувала світ насильства «до основанья» лише у тріскучих словах їхнього партійного гімну, а на ділі перевдягнула великодержавну імперську сваволю з царських шат у комісарську шкірянку, – добре розумів український письменник Степан Васильченко. 1919 року з-під його пера з’явилася сатирична казка «Про козака Ося і москаля Ася».

Показ кінострічки "Найкращий бос" (Іспанія)

Шановні відвідувачі!

4 січня о 14:00 запрошуємо Вас на перегляд кінострічки «Найкращий бос» (Іспанія). У головній ролі оскароносний Хав’єр Бардем. Вхід вільний.

Показ організовано за підтримки компанії Arthouse Traffic в рамках проєкту "Кіноклуб. Всеукраїнська мережа".

«Бунтар та співець рідної мови, якого ми не знали» (До 145-річчя від дня народження Степана Васильченка)

«Людина чистих, високих ідеалів, як він багато ждав від майбутнього. В 1932-му помер у Києві голодною смертю...» 

Олесь Гончар

«Степан Васильченко був і є моїм вчителем. Як Шевченко і Стефаник. Як Григір Тютюнник і Микола Вінграновський. Це вони піднесли українську мову на таку висоту, від якої бракне повітря і завмирає серце. Нахилились до землі й підняли». 

Галина Пагутяк

Навесні 1932-го, підписавши з видавництвом договір на видання вибраних творів, Васильченко поїхав лікувати своє здоров'я до Одеси. Йому мали вислати за договором, 25% гонорару з загальної суми в 5 тисяч карбованців ще до Києва, але не вислали. З Одеси він прислав телеграму, щоб вислали йому туди належні гроші. Але грошей знову не вислали. Вважається, що це сталося тому, що саме тоді з'явилась у пресі зловісна стаття критика Бориса Коваленка. Хворий письменник мусив вертатися назад до Києва без ніяких засобів на життя. Степан Васильченко помер 11 серпня 1932 року у Києві від голодного виснаження, про що не пишуть його офіційні біографи.

"Світи Джерома Селінджера". До 105-річчя від дня народження (1919 - 2010)

Сьогодні, 1 січня, виповнюється 105 років від дня народження американського письменника-класика, письменника-загадки, який на піку своєї кар’єри покинув літературну діяльність та оселився в провінції, де вів усамітнений спосіб життя аж до самої смерти в 2010 році. Йдеться про Джерома Дейвіда Селінджера.
Його творча спадщина невелика – низка оповідань і повість, що стала світовим бестселером, яку він писав протягом 10 років, - «Ловець у житі».
Народився письменник у заможній родині в 1919 році. Учився в трьох коледжах, але не закінчив жодного. Згодом батько, який був торговцем, відправив сина до Европи вивчати ковбасне виробництво. Потрапивши там на скотобійню, Селінджер, по-перше, відчув огиду й не схотів продовжувати сімейну справу, а, по-друге, став вегетаріанцем. Повернувшись до Америки, він вирішив зайнятися літературною діяльністю. У 1940 році було опубліковано його перше оповідання «Молоді люди». У Другу світову війну Селінджер воював. Ернест Ґемінґвей, зустрівшись із ним під час воєнних дій у Нормандії, високо оцінив його творчість, зазначивши: «Ви до біса талановитий». Найяскравішим оповіданням, яке зачіпає тему війни, є «День рибки-бананки». Дуже стисло, але вражаюче влучно, автор змальовує складний психологічний стан чоловіка, що повернувся з війни.

Вітаємо усіх з новим роком!

Напередодні новорічних свят ми отримали новий неочікуваний подарунок, за який безмежно вдячні нашому другу Владиславу Солодовнику! Новеньки книжки вже чекають на реєстрацію і зовсім скоро зустрінуться зі своїми читачами.

🎄Вітаємо усіх з Новим роком і бажаємо здійснення найзаповітніших мрій! ✨