«Найвидатніший майстер імпресіоністичної поезії ХХ сторіччя»

«Плужник належить до тих учнів, які переростають своїх учителів»

Максим Рильський

До 125-річчя від дня народження Євгена Плужника (26.ХІІ.1898 - 2.ІІ.1936) бібліотека імені Петра Панча пропонує своїм читачам і відвідувачам нашого сайту книжкову виставку «Найвидатніший майстер імпресіоністичної поезії ХХ сторіччя».
Український бібліотекознавець, книгознавець, літературознавець Юрій Меженко сказав про нього: «Такого поета ми в житті будем довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися». Євген Плужник був знаковою фігурою післяреволюційної української інтелігенції. Поет, драматург і перекладач, він перебував поза політикою у своїх віршах і належав до тих унікальних особистостей, яким дано бачити цілий світ, не виходячи з кімнати. Він не кидав антирадянських гасел, не вступав у політичну полеміку і ніколи не помишляв бути комуністом. Відторгнення дійсності, що заперечувала вічні цінності, – людське життя і любов, – разом із закликами чинити спротив сліпій жорстокості, зробило його героєм українського розстріляного Відродження і жертвою сталінського терору.

Пристрасний шанувальник його творчості, прекрасний її інтерпретатор, відомий філолог-славіст Володимир Державін, у післямові до книжки (Євген Плужник «Три збірки»), яку в сорокові роковини смерті поета (1976) підготував до друку в Мюнхені Інститут літератури ім. Михайла Ореста, висловився: «Якби поетичний геній визначався (як це багато хто думає) індивідуальною неповторністю стилю, відсутністю наслідуваних літературних або й пісенних зразків та попередників – лірика Є. Плужника, безперечно, становила б найвище мистецьке досягнення в цілому українському письменстві. 

Кінопоказ фільму Франсуа Озона "Мій злочин"

Сьогодні, 12 грудня, у Кіноклубі бібліотеки ім. П.Й.Панча відбувся показ нової стрічки французького режисера та сценаріста Франсуа Озона "Мій злочин". У основу сюжету покладено однойменну п’єсу Жоржа Берра та Луї Вернейля.

Молоду та не дуже успішну актрису Мадлен Вердьє звинувачують у вбивстві знаменитого продюсера. Її подруга-адвокат Полін Молеон провертає справу так, що судовий процес перетворюється на яскраве шоу в ім'я захисту прав жінок, а щиросердне зізнання Мадлен у скоєному стає стартом її кар'єри. Актрису навперебій запрошують зніматися в кіно та грати в театрах, а у Полін клієнти вишикувалися в чергу, але несподівано з'являється справжній злочинець.
Кінопоказ відбувся за підтримки компанії Arthouse Traffic.

«Лідер мистецтва Розстріляного відродження»

До 130-річчя від дня народження українського письменника Миколи Хвильового (справжнє ім’я Микола Фітільов; 1893–1933) бібліотека імені Петра Панча пропонує своїм читачам і відвідувачам нашого сайту книжкову виставку «Лідер мистецтва Розстріляного відродження».
Микола Хвильовий – знакова постать в літературному процесі 20-х років ХХ століття. Він один з основоположників пореволюційної української прози, майстер психологічної новели з елементами романтизму та імпресіонізму. Хвильовий всіляко підтримував та впроваджував політику «українізації», творив ідеологію національно-культурного відродження України й виступав за інтеграцію українського в європейську та світову культуру. За своє недовге життя він став однією з ключових фігур національної літератури й одним з найважливіших представників Розстріляного відродження.

Володимир Панченко «Два банти Хвильового. Драма роздвоєності, що завершилася самогубством»

«Найкраща пам’ять про письменника – це читання його книг» Володимир Панченко
Володимир Панченко - відомий український літературний критик, літературознавець. Він був серед перших, хто діагностував загрозу «русского мира» і прямо назвав його ідеологів серед українського політикуму та наукової спільноти. До 130-річчя від дня народження Миколи Хвильового наша бібліотека знайомить читачів і відвідувачів нашої бібліотеки та її блогу з книжкою Володимира Панченка «Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 «слайдів» (Київ, «Ярославів Вал», 2019), два «слайди» якої присвячені Миколі Хвильовому.
Володимир Панченко не робить з Миколи Хвильового ідеального героя. Він не оминув ані його ідейних блукань, ані його неймовірної світоглядної еклектики. Відвідувачам нашої бібліотеки буде цікаво читати про бажання молодого Миколи Хвильового розкрити «гнобленим і бідним» очі на несправедливий суспільний устрій; зацікавлення ідеєю анархізму після однієї випадково прочитаної брошури М.Бакуніна, «босяцтво» в дусі молодого Горького.

Англійська у бібліотеці Петра Панча

Сьогодні у бібліотеці відбулося чергове заняття з англійської у змішаному форматі. До нас доєдналося багато нових учнів, тож, якщо ви маєте бажання спілкуватися англійською у теплій дружній атмосфері, чекаємо на вас о 12:30 кожної пятниці.

Юрій Шерех (Шевельов) «Літ Ікара (Памфлети Миколи Хвильового)»

Крім книжкової виставки, присвяченої Миколі Хвильовому, у рамках Національного тижня читання бібліотека ім.П.Й.Панча проводить ознайомлення читачів і відвідувачів з тим, як найкращі українські літератори, літературознавці характеризували в своїх творах цю непересічну особистість. У другій частині пропонуємо Вам конспект блискучого есе «Літ Ікара (Памфлети Миколи Хвильового)» Юрія Шереха (Шевельова) з його книжки «Третя сторожа» (Київ, «Дніпро», 1993). Збережена орфографія автора.
«Европа чи «просвіта?» («Ви питаєте, яка Европа? Беріть, яку хочете: минулу – сучасну, буржуазну – пролетарську, вічну – мінливу»), «Українізація… є результат непереможної волі тридцятимільйонової нації», «Росія ж самостійна держава? Самостійна. Ну, так і ми самостійна», з усіх культур орієнтація «у всякому разі не на російську… Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати», «Наша орієнтація – на західньоевропейське мистецтво», «Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства»,– ці чіпкі гасла були відомі кожному.

Українська хустка - традиція та світовий тренд

На ній і гроно, і пелюстка,

І небо, й райдуги на ній.

Мов берегиня вроди хустка

З давен у нашій стороні.

Люди споконвіку шанували та цінували хустку, наділяли її магічними властивостями, використовували в обрядах, у побуті, для радісних та сумних подій.

Українська хустка пов’язана з безліччю звичаїв та обрядів. Хустка вважалась оберегом – захищала волосся жінки від навороту та злого ока. Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому. Якщо козак гинув, то саме цією вишитою хусткою під час поховання йому прикривали очі «щоб орел очей не виймав».
Хустку використовували під час заручин. Дівчина затикала її за пояс на знак згоди вийти заміж. Також нею перев’язували нареченого та сватів. Молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку – тоді сімейне життя буде світлим.

Хустку носили жінки в усіх регіонах нинішньої України, але кожен мав свої «місцеві» способи пов’язування.
Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, є оберегом і важливим ритуальним предметом. Це – невід’ємна частина української культурної спадщини.

В наш час хустки носять не лише на голові, а й замість браслету, топу чи пов’язану на шиї чи сумці. Вкотре українська традиція стала світовим трендом.
Проходять роки, десятиліття, виростають нові покоління, з’являється нова мода, та ніколи не зникнуть з пам’яті людської добрі традиції прадідів, а їх обереги не дають нам забути, що ми є діти українського народу.

До Дня української хустки бібліотека ім. Петра Панча презентує книжкову виставку "Хустка - українська традиція та світовий тренд".