Розмовний клуб з англійської мови «Talk time»

Два дні поспіль у бібліотеці імені Петра Панча успішно працював розмовний клуб з англійської мови «Talk Time». Сьогодні з-за повітряної тривоги заняття розпочалося в укритті, але це не завадило цікавому спілкуванню. Якщо ви прагнете вдосконалити свої навички спілкування англійською та познайомитися з цікавими людьми — приєднуйтесь до нашого клубу.

Інформаційно-просвітницька година «Чи знаємо справжнього Дмитра Загула?»

У бібліотеці ім. Петра Панча відбулась інформаційно-просвітницька година «Чи знаємо справжнього Дмитра Загула?», присвячена 135-річчю від дня народження українського поета-символіста, критика, публіциста, перекладача, педагога та громадського діяча Дмитра Юрійовича Загула, який належав до когорти «Розстріляного відродження». Писав під псевдонімами І. Май­дан, Б. Тиверець, Д. Буковинець, Г. Юрась, Г. Юрисіч. Член «Музагету» (разом з Тичиною і Курбасом). Був одним із засновників літературної організації «Західна Україна». Його доля, як і долі інших митців того часу, була типовою і трагічною – арешт, надумані звинувачення, заслання, а через роки – реабілітація. Завдяки йому вийшов перший україномовний чотиритомник Генріха Гайне. Багато перекладав із Ґете, Шіллера, Бехера. 1929-го в його перекладі вийшла поема Байрона «Мазепа».
Принаймні один вірш цього поета знають усі — завдяки популярній пісні Олександра Пономарьова «Ти приходиш до мене щоночі». А в 1930-х роках це була версія Богдана Весоловського, який разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярного на той час львівського гурту «Ябцьо-Джаз». Солісткою була Ірина Яросевич, майбутній капітан другого корпусу польської армії (у складі англійських військ), після війни - дружина легендарного генерала Владислава Андерса.
Відвідувачі заходу ознайомилися з кількома поезіями Загула, які стали піснями («Заграли дзвони», «Ти приходиш до мене щоночі», «Ти чудова, як вечір весною»). Цікаво, що його «Авіапісня» стала рок-баладою, створеною за допомогою штучного інтелекту.
Вражає трансформація Дмитра Загула. Від яскравої збірки «Мара» (1919 р.), в якій поет писав про жахіття Червоної Армії, надзвичайної комісії і комітетів незаможних селян, оплакував Україну, яка потрапила під ярмо більшовиків, до оспівування Червоної Армії у «Грими, грими, могутня пісне!)» (1925 р.).
Хоча ім’я Дмитра Загула багато десятиліть лишалося в тіні, поет заслуговує на повернення в центр української літературної пам’яті.

Виставка дитячого малюнку "Україна очима дітей: між теперішнім і майбутнім"

До Дня знань 1 вересня в бібліотеці ім.П.Й.Панча відкрилась виставка дитячого малюнку під назвою "Україна очима дітей: між теперішнім і майбутнім". Ця виставка об'єднує творчість юних художників Клубу мистецтв "Райдуга", які через свої роботи запрошують відвідувачів бібліотеки подивитись на нашу країну своїм, трохи наївним, але таким теплим дитячим поглядом.

Щиро вдячні юним митцям Клубу "Райдуга" та його керівнику Тетяні Золотухіній за надані художні роботи.
Бібліотека ім.П.Й.Панча запрошує всіх бажаючих відвідати виставку "Україна очима дітей: між теперішнім і майбутнім"  і разом з дітьми поринути у їх цікавий світ.

«Ти приходиш до мене щоночі...» (До 135-річчя від дня народження Дмитра Загула)

Цьогоріч бібліотека ім. Петра Панча відзначає 135-ту річниця від дня народження поета-страдника Дмитра Юрійовича (Юровича) Загула. Дмитро Загул (28 серпня 1890 р. - літо 1944) — український поет-символіст, філософ, перекладач і критик, публіцист і педагог. Хоч його творчість не є суцільно-символістичною, але вона дає змогу зрозуміти український модернізм початку XX століття.
Він народився в буковинському селі Мілієво, в родині бідного селянина. Рано залишився сиротою, але його талант і жага до знань були помічені місцевим учителем, котрий і допоміг юнакові вступити до Чернівецької гімназії. Згодом Дмитро став студентом філософського факультету Чернівецького університету, де глибоко занурився в європейську філософію, естетику, логіку та поетику. У лютому 1915 року, під час відступу російських військ з Буковини, Загула разом з іншими буковинськими інтелігентами вивезли до Росії як «громадських заручників». Йому вдалося втекти і через деякий час він уже був в Україні.  З 1918 року він в Києві і на Київщині, редагує «Музагет», вчителює по школах.
Ще в гімназійні роки він почав писати вірші. Його поетичний дар підтримували й направляли Осип Маковей та Богдан Лепкий. Перша книжка «Мережка» вийшла 1913 року, проте своїм справжнім дебютом Загул вважав поетичну збірку «З зелених гір» (1918). Письменник підготував українською мовою переклад «Слово о полку Ігоревім». Але в зв’язку з війною рукопис був переданий в приватні руки та загублений. Уривки перекладу, які залишилися, Загул все ж таки додав в свою надзвичайно цікаву працю «Поетика» (назва як у Аристотеля, є в інтернет-ресурсах) в 1923 році. Загул намагався з точністю відтворити оригінал «Слова» за допомогою інструментів української мови. Він повністю відмовився від рими в рядках. Дмитро Загул брав участь у написанні кіносценарію за сюжетом «Слова». У 1926–1927 pp. було навіть розпочато роботу над фільмом.

Історична довідка «Крила України» (До Дня авіації України)

Підполковник В’ячеслав Єрко

У перші дні війни в українських соцмережах почали поширювати повідомлення про «Привида Києва» - пілота, який кілька разів вступав у бій із переважаючими силами авіації московії. Образ «Привида Києва» придумала пресслужба Сухопутних сил ЗСУ, щоб протистояти російській пропаганді в ті дні. У мережі було дуже багато яскравих відео, на яких Повітряні сили збивали ворожі літаки в повітряних боях. За цим збірним образом стоїть 40 бригада тактичної авіації, яка за перші 30 годин російського вторгнення в Україну здобула шість повітряних перемог у небі над Києвом. У повітряному бою у небі над Київщиною 24 лютого 2022 року загинув підполковник цієї бригади В’ячеслав Єрко. Він був одним із перших, хто вступив у запеклий бій з ворожою авіацією. На жаль, таких «Привидів Києва» - справжніх героїв, які без вагань ризикували життям за свободу України, залишилось вже не так і багато.
Сьогодні, в останню суботу серпня 2025 року, Україна відзначатиме День авіації. Це свято було встановлено указом президента України у 1993 році на честь внеску українських авіаторів у розвиток держави та на підтримку ініціативи авіаторів Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України та працівників авіаційної промисловості і транспорту. День авіації об'єднує як цивільних, так і військових авіаторів, а також всіх, хто працює в авіаційній промисловості. Це свято є вираженням вдячності та поваги до тих, хто забезпечує безпеку повітряного простору України та розвиває авіаційну галузь.

Шлях воїна: Максим «Доцент» Петренко (до Всеукраїнської акції "Стіл пам'яті")

Сьогодні в Україні проходить акція "Стіл пам'яті" — національна ініціатива, що проводиться 29 серпня, у День пам'яті загиблих захисників України. Акцію ініціювала Марія Грабар у пам'ять про свого коханого, захисника Іллю Грабара, який загинув під Бахмутом у грудні 2022 року.
Заклади культури, установи, військові частини та організації беруть участь, зарезервувавши один символічний стіл на честь полеглих воїнів. Акція покликана об'єднати українців у вшануванні героїв, які віддали життя за свободу України, нагадуючи про їхню жертву.
Бібліотека ім.П.Й.Панча резервує стіл для полеглого науковця, винахідника, педагога, кавалера ордена «За мужність» III ступеня (2024, посмертно), великого друга бібліотек Максима «Доцента» Петренко.

Своїми спогадами про Максима ділиться наша колега, бібліотекарка Ольга Макаренко.
— Я знала Максима ще з того часу, як він був студентом кафедри комп’ютерного еколого-економічного моніторингу відкритого Університету розвитку людини «Україна». Закінчив він навчання з червоним дипломом магістра та виявив такі знання, що його запросили залишиться викладачем. Максим погодився та одночасно влаштувався в школу в житомирській області викладати дітям інформатику. За це йому сільська Рада виділила ділянку землі в лісі, з умовою побудувати там будинок. І Максим побудував його власноруч і за дуже короткий час.

Та наступив 2013—2014 рік. Країну сколихнула Революція гідності і Максим взяв в ній безпосередню участь. З моєю подругою Тамарою ми відвідали його на Майдані. Він як раз відпочивав в підвалі будинку на Хрещатику, бо вночі перед тим чергував. Ми поспілкувалися і пішли, а він залишився і далі відстоювати ідеали революції. Він сказав, що його дуже вразили бійці Правого сектора, які досить успішно протистояли «Беркуту» майже беззбройні. Це його надихнуло на подальшу боротьбу за світле майбутнє України, патріотом якої він завжди був. Тому він добровольцем і пішов воювати на Донбас. В свою відпустку він приходив на кафедру і розповідав нам про події, що тоді відбувались в зоні бойових дій, все це можна прочитати в його книзі «Спокійної ночі».
Коли гаряча фаза скінчилась і були укладені мирні угоди, Максим повернувся на роботу викладачем у Університет. З собою з війни він привіз кішечку. Казав, що вона дуже розумна, коли відбувався обстріл, вона зникала. Де ховалася ніхто не знав Він обіцяв їй спокійне і щасливе життя серед лісових дерев, в його будинку. Але мабуть і тваринці не минулося даром життя на війні і незабаром вона тихо пішла з цього світу. Максима це так вразило, що він три дні взагалі не міг розмовляти. Така чутливість вразила нас, його колег.
Взагалі Максим був дуже відданий друг. З якихось заходів він приносив і дарував мені блокнотики. А коли він був у відряджені в Південній Кореї, то знаючи, що я дуже нею цікавлюсь, привіз мені особисто керамічні стопочки і власноруч написав корейський алфавіт. На кафедру він також привіз такі стопочки і баночку консервованих лялечок якихось комах. Не всі наважились їх спробувати, а я спробувала! Він розповідав про свої враження і ми з ним погодились, що історії нашої держави і Південної Кореї дуже схожі. Корейцям доводилось виборювати свою незалежність від могутнього сусіда – Китаю, а українцям так само від росії.
24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення в нашу країну. Максим не чекав на військову повістку, а зібрався і пішов боронити країну.
Коли він зник безвісті, я сподівалась без надії, що він повернеться живим. Адже знала, що в полон він би не здався. Він розповідав, коли воював вперше, то розмірковував, як краще піти з життя, аби не потрапити в полон. Чи підірватись на гранаті, чи застрелитись з автомату. Тоді його врятувала місія, яку він собі призначив — доставити своїм хлопцям знайдену зброю. В цей раз все було інакше. Разом з бойовими друзями вони пішли у вічність.

Вічна пам'ять і вічний спокій усім, хто загинув, виборюючи нашу свободу та незалежність.

Книжкова виставка "За свободу і волю України" (До Дня пам'яті захисників, що загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України)

Починаючи з 2019 року, 29-го серпня ми відзначаємо День пам’яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
У цей день ми згадуємо десятки тисяч Захисників і Захисниць України, полеглих в сучасній російсько-українській війні.
Зокрема, ми вшановуємо пам'ять і звитягу українських військових у Іловайському котлі, що, попри тяжкі втрати та підступність росіян наші воїни не здалися та продовжили прорив із пастки й боротьбу за життя. І ця боротьба триває уже понад 10 років і дається надзвичайно великою ціною.
Це нагода для всього суспільства згадати про свою вдячність, а також зробити все можливе, аби пам’ять про вбитих, розстріляних, закатованих росією була збережена на багато поколінь вперед. Перемоги здобуває лише той, хто пам’ятає.
Запрошуємо ваш відвідати нашу книжкову виставку.і віддати шану полеглим українським титанам Збройних Сил України.